Про що думав солдат на війні?

ХХ ст. по праву може вважатися століттям суцільних катаклізмів – революцій, війн, небачених в історії соціальних експериментів, побудованих на фанатичній спробі практичної реалізації ідеологічних формул, масових геноцидів, депортації тощо. На жаль, Україні та її мешканцям довелося на власному досвіді пережити всі ці випробування у минулому столітті. Ціна перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка.
Воїни – переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли і перемогли.
Пам'ять про всіх загиблих у тому жахливому Апокаліпсисі вічно житиме в серцях українського народу й усього людства.

Морозова Іванна
Рідне
Мала Батьківщина вчарує душу
Це рідне село, водограй
Це верби плакучі і яблуні й груші
І неба ранкового сонячний край
Росту я поволі, виходжу я в люди
І дивиться мрійно на мене село...
Мала Батьківщина великою буде
Якщо є до неї у серці тепло.
Від сліз немов осліпли всі
Тяжка долоня долі,
Роздала в руки всім хрести
Скувала всіх у полоні.
В полоні розпачів й жалів
Неначе в страшнім пеклі
Позбавила і власних слів
І радості в оселі
Дивилась в вічі смерть усім,
Стоявши на порозі,
Дітей забрала в матерів
Й кидала при дорозі.
У серці залишився жаль
Хоч це було колись
І ти подумай про печаль
Й за їхні душі помолись.

Дмитрів Марта
***
Він сміявся під гуркіт гармат.
Він сміявся, а кулі свистіли,
Він сміявся, наводячи свій автомат,
Вбиваючи тих, що йому надоїли.
Він сміявся, вбивав,
Захищав Україну,
Першим рвався у бій
І останній його залишав.
Він сміявся і…
Сльози втирав.
І вбивав тих людей,
Що йому надоїли.

***
Про що думав солдат на війні?
Той солдат, що в останні хвилини
Небо синє побачив вдалі
І всміхнувся комусь туди?

Про що думав тоді солдат?
Куди думи його занесли?
Чи він згадував своє життя
Чи, можливо, хотів піти?

А задуматись було над чим…
І над долею матінки сивої…
І над долею дівчини юної…
І над долею всієї землі.

А задуматись було над чим…
Ну чому посміхався солдат?
Він, напевно, побачив крізь час,
Як скінчилася люта війна.

Він, напевно, побачив крізь час,
Як додому вертались бійці,
Як стрічали їх рідні в хатах,
Як співали в гаях солов’ї.

Він, напевно, побачив життя…

Білий сон
Білосніжний вогонь
клекотів впереді
Білі лілії стиха
торкались ніг,
Біле сонце світилось там,
угорі,
І сніжинки кружляли в повітрі,
в дворі.
На маленьку долоньку
впала біла зоря,
І здивовано зойкнуло німе
немовля.
Закричав увесь світ,
почалася війна…
Білий спалах – і знову
німа тишина…
І знов здалека мене манить
вогонь,
Біле сонце сіяє із своїх висот…
І кружляє зоря – білий – білий сніжок.