понеділок, 9 листопада 2020 р.

 Понад 20 років тому започаткований День української писемності та мови.
  Українська мова, незважаючи на суттєві утиски і заборони, тисячоліттями єднає українців і сьогодні має статус державної.
   Мова наша залишалася чистою та милозвучною завдяки поетам, котрі працюють над добіркою слів, які проходять крізь серце і торкаються свідомості.
   Усім українцям потрібно захищати і розвивати рідну мову, щоб під тиском сторонніх мов вона не втратила свій колорит та самобутність. Отож читайте поетичне слово і розмовляйте мовою дідів і прадідів.

Мар’яна Вагіль
Пролог
Одне серце,що гаряче б'ється.
Одна пісня-колискова озветься.
Єдиний Господь,батько та мати,
Єдина Батьківщина й мова-їх не обирати.
Налита первоцвітом,омита першою росою.
Топтана кривдою, брехнею,ворогів ордою.
Наймилозвучніша білосніжна лебідка.
Українська мова-бажання різнобарвна квітка.
Заплетені чарівні пшеничні коси,рівна постава.
Пригнічена образами то зліва,то справа.
Вимова насичена,дипломатична,яскрава,
Та доленька за правду її часто карала.
Цнотливо-чиста красою,як гірська річка.
Невмируща її життєдайності свічка.
Українська мова для ворога-насмішок бранка,
сіяє сонячними переливами світанку.
Кришталева, сльоза ангела безневинного немовляти.
Та для неї часто приміряли кайдани і лати.
Українська мова старослов’янських мов сестричка,
та замість червоних рум’янців, блідо-біле личко.
Батьківські уроки,неньки найважливіші навчання.
Щирі слова найпрекрасніші молитви звучання.
Українська мова-жінка волею смілива та сильна.
Гомінлива пташка, вдачею щира...вільна!!!

Мар’яна Григорська
***
Чорне небо від вогню,
Земля червоніє від крові...
Вони вже не скажуть нам більше «люблю»
Вони добивалися ВОЛІ.
Щоб вільна була Українська Земля,
Щоб мова тут вільно звучала!
Щоб жоден барига сказати не смів,
Що значення мова не мала.
Бо навіть в раю рідну мову мою
Леліють, плекають, зростають.
Прекрасне там військо, що сотень звуть
Лиш українською розмовляють!

Ольга Литвин
***
З давніх-давен  - спочатку слово,
яке у Всесвіті споконвіків живе...
Бо навіть Богу було до вподоби,
створити те, що матимеш своє...
Оту єдину, лиш одну зернину,
з якої виростуть плоди...
І в пеленах іще малій дитині,
дар мови Ангел дасть згори.
І мати заспіває колискову,
усіма фібрами багатої душі.
І виколише їй щасливу долю,
скупавши щедро в вранішній росі.
Батько візьме і поведе у поле,
віддасть зернину, й скаже:
- Посади!
І українську пісню колискову,
навіки в серці, сину, збережи!
Вона твоя єдина, неповторна,
прив'язана до коренів твоїх,
того зерна, що посадив у полі,
для тих, хто, може, слово не зберіг...
Хай хтось її почує у відлунні в горах,
а, може, в шелесті доспілих колосків,
бо, то - єдина і могутня зброя
проти заклятих наших ворогів...

Назарія Веснянко
***
А мова, наче дівчина стояла,
На площі, де чекають вироку.
Собою колоритність вирізняла,
Хоч тут стояла мало не щороку.

За що її розп’ясти діти захотіли?
За що її, одну із кращих, відкидають?
Паперами в Верховній шурхотіли,
Про що вони з трибун оповідають.

А Україна донечку свою обняла,
Чужих не прагне зовсім язиків.
У собі прихистила, всіх прийняла,
Тому і продають її за 30-ть срібняків. 

У тебе Україно, доню – душу, виривають
І б’ються в груди, вішають прапори.
Шматують землі, перевертні розривають,
Невже у дітях мати вже позбавлена опори?

Оксана Сподар
***
Рідна мово моя!
Ти  -  джерельце з живою водою!
І цілющі краплини твої -
Чудодійний бальзам.
Ти не раз і не два
Підіймалась на битву з бідою
І птахами-піснями
Давала ти волю сльозам.

Рідна мова моя -
Калинова чарівна сопілка,
Що сміється і плаче,
І правдою в серці бринить…
І дітей захищає від лиха,
Немов перепілка,
І барвистим дзвіночком
У Божому небі дзвенить.

Рідна мова моя
Діамантово сяє скарбами. -
Милозвучна і щира,
Водночас проста і свята.
І для кожного з нас
Найдорожча у світі – як МАМА –
Бо… не стане її,
І навіки народ – сирота.

Любов Тимчій