Її вірші — наче поетичне втілення
математики, бо й вона живе ніби у двох вимірах одночасно. В одному з них —
формули, а в іншому — безмежне небо, заплутане в її розкішному волоссі. Вона
відчуває цей світ крізь призму душевного трепету. Ксенія Рішко навчається в 11
класі Долинського наукового природничо-математичного ліцею
"Інтелект". Поезія для неї — це віддушина, спосіб дати волю своїм
почуттям та можливість пізнавати вічність через мистецтво. Насамперед Ксенію надихають люди: їхні чесноти й
пороки, палітра відтінків особистих стосунків, а також унікальність
світосприйняття кожного. Писати вона почала ще в молодших класах,
переважно казки та оповідання. З часом поринула в поезію, але зараз знову
відчуває невимовну жагу повернення до прози, мов до забутого білого полотна. Також
Ксенія захоплюється розв’язуванням головоломок, пастельним живописом та
читанням.
Її творчий стиль досі формується та
шліфується, тому вона вдячна за можливість поділитися своєю творчістю.
Вона не просто пише вірші — вона ними
дихає. Вся її поезія — це спроба зафіксувати мить, яка намагається вислизнути.
Ми можемо пересвідчитись в цьому, занурившись у світ її поезії.
Немає коментарів:
Дописати коментар