Життя незбагненне. Ніхто не знає, що і кого чекає завтра. Розкидано наших українців по всьому світу. Не завжди із власної волі ми покидаємо свій край. За останні роки маємо велику кількість українських заробітчан, які дуже рідко бувають вдома. Та чужина приваблює українців лише тому, що можна заробити на краще життя і майбутнє дітям. Заробітчани більше всього прагнуть повернутися до отчого дому.
Окрім того, сьогодні, українці переживають найскладніші часи, коли війна набирає обертів. Люди продовжують втрачати сім’ї, будинки, землю… Це змусило і змушує ставати біженцями і шукати прихисток у західного сусіда. І заробітчани і переселенці щиро сподіваються на повернення додому, у мирну і багату Україну.
Безперечно, важко змиритися із жорстокою реальністю, а щоб не зачерствіла душа і ще більше не озлобилась, серце народжує вірші, які не можливо без сліз ні читати, ні слухати. Пропонуємо вашій увазі послухати вірші наших студійців в особистому прочитанні і в душевному прочитанні учнями ліцею «Інтелект».