Сьогодні у нашій рубриці #Під сузір’ям «Слова» – поетеса, шукачка внутрішнього тепла, яка поєднує в собі філософію та історію сталевого неба і вітру – Оксана Сподар.
Її життя почалося там, де гори дихають
прохолодою, а ліси шепочуть прадавні перекази – 14 листопада в затишній Долині
на Івано-Франківщині. Змалечку її світ був сповнений ліній та кольорів, які
вона вчилася приборкувати спочатку в Долинській художній школі, а згодом – на
художньо-графічному факультеті Івано-Франківського інституту імені Василя
Стефаника. Саме там народився її унікальний дар: бачити світ очима художниці, а
відчувати – серцем поетки.
Понад тридцять років Оксана Сподар веде
своїх учнів стежками краси. Для неї творчість і педагогіка – це дві притоки
однієї ріки. У школах Калуша, Тяпче, а з 1994 року – у Долинському ліцеї
«Інтелект», вона не просто викладає образотворче мистецтво та трудове навчання.
Вона вчить дітей помічати невловиме: як сонячний промінь лягає на осіннє листя,
як у звичайній деталі ховається цілий всесвіт.
Свій власний поетичний шлях Оксана
розпочала ще в трепетні юні роки. Перші кроки допомагав робити світлої пам'яті
Василь Олійник у літературній студії «Сонячна криниця». І вже у 1998 році світ
побачив першу тендітну сповідь її душі – збірку «Народження квітки».
Оксана Степанівна активно ділиться
досвідом і на професійному рівні. У 2019 році вона стала учасницею обласної
авторської творчої майстерні зі створення практикуму «Мистецтво Прикарпаття» до
авторського навчального посібника «Художня культура рідного краю.
Івано-Франківщина», схваленого Міністерством освіти і науки України.
Оксана Сподар – не просто активна
учасниця літературної студії «Слово» при Долинській центральній публічній
бібліотеці, а її дбайлива літературна редакторка. Вона володіє рідкісним
хистом: чути чуже слово, відчувати його пульс і допомагати йому зазвучати
точніше й глибше. Виступила літредакторкою книжок Лілії Мацьків, Лілії Пінчук,
Ольги Литвин, Любові Тимчій, Іванни Шершень та інших авторів. А готуючи до
друку збірку Лілії Мацьків «В обіймах яблуневого саду», майстриня здійснила ще
й художнє оформлення видання.
Власні вірші Оксани Сподар давно
розлетілися сторінками численних часописів, антологій та збірок, знаходячи
відгук у тисячах сердець. Її поезії друкувалися у пресі («Свіча», «Світ
молоді», «Поліття», «Добра справа», «Червона Долина», «Зірка», «Рубіжнянські
новини»), у літературно-художньому журналі «Перевал», у збірниках конкурсу
«Привітання життя» імені Богдана-Ігоря Антонича (1994–1996), віснику конкурсу
імені Мирона Утриска «З вершин і низин» (2011–2012), альманасі «Мовою серця»
(2016), поетичних антологіях «Антологія краю» (2000), «Столиця Франкового
серця» (2006), «З горіха зерня» (2012), «Родовід вкраїнський вічний» (2012),
«Поезії засвічена зоря» (2017), «М’ята» (2018), у книзі спогадів «Ці спогади
сповиті у любов» (2018), а також у збірниках літературного об’єднання «Горгани»
– «Карпатська симфонія» (2017, 2019, 2020) та «Серця у дзеркалі любові» (2021).
У творчому доробку авторки –
філософська, патріотична та лірична поезія. Це щира розмова про людину, палку
любов до України, невблаганний біг часу та глибокі духовні пошуки. Як художниця
за покликанням, Оксана Сподар тонко відчуває красу образу й переносить її у
поетичний простір. Тонко, наче пензлем по полотну, вона творить дивовижний
світ, де слово стає кольором, світлом чи мальовничим пейзажем, а звичайна
деталь набуває символічного звучання.
У кожному її вірші – живе переживання,
художня довершеність і прагнення віднайти красу навіть у непростих сторінках
життя. А коли ці рядки оживають у мелодіях та звучать зі сцени у виконанні
місцевих артистів, поетичне слово Оксани Сподар стає невіддільною частиною
культурного життя рідного краю.
З нетерпінням очікуємо на її наступні
збірки віршів!

Немає коментарів:
Дописати коментар