субота, 14 листопада 2026 р.

Оксана Сподар: та, що малює словом і плекає душі

Сьогодні у нашій рубриці #Під сузір’ям «Слова» – поетеса, шукачка внутрішнього тепла, яка поєднує в собі філософію та історію сталевого неба і вітру – Оксана Сподар.

Її життя почалося там, де гори дихають прохолодою, а ліси шепочуть прадавні перекази – 14 листопада в затишній Долині на Івано-Франківщині. Змалечку її світ був сповнений ліній та кольорів, які вона вчилася приборкувати спочатку в Долинській художній школі, а згодом – на художньо-графічному факультеті Івано-Франківського інституту імені Василя Стефаника. Саме там народився її унікальний дар: бачити світ очима художниці, а відчувати – серцем поетки.

Понад тридцять років Оксана Сподар веде своїх учнів стежками краси. Для неї творчість і педагогіка – це дві притоки однієї ріки. У школах Калуша, Тяпче, а з 1994 року – у Долинському ліцеї «Інтелект», вона не просто викладає образотворче мистецтво та трудове навчання. Вона вчить дітей помічати невловиме: як сонячний промінь лягає на осіннє листя, як у звичайній деталі ховається цілий всесвіт.

Свій власний поетичний шлях Оксана розпочала ще в трепетні юні роки. Перші кроки допомагав робити світлої пам'яті Василь Олійник у літературній студії «Сонячна криниця». І вже у 1998 році світ побачив першу тендітну сповідь її душі – збірку «Народження квітки».

Оксана Степанівна активно ділиться досвідом і на професійному рівні. У 2019 році вона стала учасницею обласної авторської творчої майстерні зі створення практикуму «Мистецтво Прикарпаття» до авторського навчального посібника «Художня культура рідного краю. Івано-Франківщина», схваленого Міністерством освіти і науки України.

Оксана Сподар – не просто активна учасниця літературної студії «Слово» при Долинській центральній публічній бібліотеці, а її дбайлива літературна редакторка. Вона володіє рідкісним хистом: чути чуже слово, відчувати його пульс і допомагати йому зазвучати точніше й глибше. Виступила літредакторкою книжок Лілії Мацьків, Лілії Пінчук, Ольги Литвин, Любові Тимчій, Іванни Шершень та інших авторів. А готуючи до друку збірку Лілії Мацьків «В обіймах яблуневого саду», майстриня здійснила ще й художнє оформлення видання.

Власні вірші Оксани Сподар давно розлетілися сторінками численних часописів, антологій та збірок, знаходячи відгук у тисячах сердець. Її поезії друкувалися у пресі («Свіча», «Світ молоді», «Поліття», «Добра справа», «Червона Долина», «Зірка», «Рубіжнянські новини»), у літературно-художньому журналі «Перевал», у збірниках конкурсу «Привітання життя» імені Богдана-Ігоря Антонича (1994–1996), віснику конкурсу імені Мирона Утриска «З вершин і низин» (2011–2012), альманасі «Мовою серця» (2016), поетичних антологіях «Антологія краю» (2000), «Столиця Франкового серця» (2006), «З горіха зерня» (2012), «Родовід вкраїнський вічний» (2012), «Поезії засвічена зоря» (2017), «М’ята» (2018), у книзі спогадів «Ці спогади сповиті у любов» (2018), а також у збірниках літературного об’єднання «Горгани» – «Карпатська симфонія» (2017, 2019, 2020) та «Серця у дзеркалі любові» (2021).

У творчому доробку авторки – філософська, патріотична та лірична поезія. Це щира розмова про людину, палку любов до України, невблаганний біг часу та глибокі духовні пошуки. Як художниця за покликанням, Оксана Сподар тонко відчуває красу образу й переносить її у поетичний простір. Тонко, наче пензлем по полотну, вона творить дивовижний світ, де слово стає кольором, світлом чи мальовничим пейзажем, а звичайна деталь набуває символічного звучання.

У кожному її вірші – живе переживання, художня довершеність і прагнення віднайти красу навіть у непростих сторінках життя. А коли ці рядки оживають у мелодіях та звучать зі сцени у виконанні місцевих артистів, поетичне слово Оксани Сподар стає невіддільною частиною культурного життя рідного краю.

З нетерпінням очікуємо на її наступні збірки віршів!


Немає коментарів:

Дописати коментар