Літо, короноване весною, зайшло на свої позиції
для того, щоб належним чином виконувати свої зобов’язання перед природою і людьми.
Його черга вести діалоги з деревами, квітами і птахами. Літо входить в життя романтиків
і скептиків. Плете вінок надій для тих, хто вірить у дива. Плаче рясним дощиком
із тими, кому болить і радіє, від дотику руки на плечі тих, хто не втратив радості
і віри в краще завтра. А яке ж літо в житті творчих людей? Бо ж кожна особистість
по-своєму його осмислює і переосмислює. Малюючи уявні картини окремих епізодів,
радієш і плачеш із кожним зокрема. Чуле серце засіває квітами чисті листочки вразливої
чиєїсь душі. А зірвані квіти-слова і сколюють серце колючками, і зцілюють зранену
несправедливістю душу. По-своєму бачиться кожна мить життя, чується подих вітру,
смакується крапелька дощу, відчувається дія теплого сонячного промінчика на власному
обличчі. А як це у них відбувається
у житті і вірші, пропонуємо переглянути поетичну мозаїку теплих краплинок з літнього
дощику.
Ольга Литвин
Людмила Перевізник
Олеся Беляк
