неділя, 13 жовтня 2019 р.

Щастя буває різним


Знайомтесь, Мар’яна Хабер-Дудар – уродженка відомого на Прикарпатті села Гошів, що біля підніжжя Преображенського монастиря отців Василіян.
Науковий співробітник Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів, керівник клубу «Бойківська майстерня», член літературної студії «Слово».
Дбайливе родинне виховання в священицькій сім’ї стало добрим ґрунтом для становлення її як особистості. Свою діяльність спрямовує на відродження та розвиток духовності, патріотичного та культурно-просвітницького виховання молоді. Займається науковою, дослідницькою, журналістською та волонтерською діяльністю.
Авторка статей до збірників «З історії Долини», до часописів «Добра справа», «Ратуша», «Нова зоря». Є одним із коректорів монографії «Історія Долини», дизайнер обкладинки книги «Скрижалі пам’яті».
Поетичні твори авторки пронизані любов’ю до Всевишнього, до рідних і близьких серцю людей, до своєї малої батьківщини та України.
Мар’яна, як ніхто інший, розуміє усіх, кому довелося відчути на собі страх війни. Зі щемом в серці та сльозами на очах проводжала на Майдан батька, а чоловіка на війну…

Я НЕ ПИШУ ЗАРАДИ СЛАВИ
Я не пишу заради слави,
Це те – що ллється із душі.
Про те, в кого в руках булави,
Про щастя й горе в мене є вірші.
Пишу про те, що довелося пережити,
Адже в житті по різному буває…
Про те, як можна віддано любити,
Й про те, що серденько від всіх ховає.
Коли в душі щемить – сльозу втираю
І поринаю в роздуми буття.
Я віч-на-віч з собою розмовляю,
Що це не ми такі – таке життя.
Часом здається виходу немає,
Тоді молюся щиро я до Бога.
Бо лиш Господь завжди допомагає
Й підказує де правильна дорога.
Я на своє життя не нарікаю,
Багато болі й страху пережила…
Але усе про що я мріяла – я маю.
Тому скажу – я в Бога заслужила!

БІЛЬ ПРОЩАННЯ
4:30…Час немов спинився.
Зібравши сумки Ти пішов на Схід.
Це мабуть сон мені такий приснився? –
Через це плакати не слід…
4:35…Серце стискає
І сльози ріками з моїх очей течуть.
Мені, коханий, так не вистачає Твоїх обіймів!
Ще би хоч трішки…
4:40… У душі тривога…
Я Бога прошу, щоб Тебе беріг!
Щоби щасливою була Твоя дорога
І чим по швидше повернутись зміг!

ВІЙНА ЗАБРАЛА НАЙДОРОЖЧЕ В НАС…
Війна забрала найдорожче в нас
Те, що не купиш, не повернеш – час.
Різні моменти, що могли в нас бути,
Так жаль, що їх неможна повернути…
На Схід і Захід Україну розділила,
Безжально найрідніших розлучила.
Хоч не назавжди, тимчасово, все ж –
Час, що утрачений, уже не повернеш…
І хочу вірити, що все це не дарма.
Що будуть зміни у державі, й зокрема –
Всі люди зміняться й нарешті зрозуміють,
Що у майбутньому пожнуть все те, що зараз сіють.

ВІЙНА
Війна – коротке слово,
А скільки жаху в нім…
Безжальна і жорстока!
Прийшла й до мене в дім.
Забрала чоловіка,
Вже рік не відпускає,
А донечка, без батька,
Свій перший крок ступає…
Нікому не відчути
Того жалю і болю,
Всіх тих, хто там, на Сході –
В боях, за кращу долю!
Як не відчути комусь
Їхніх дружин печалі,
Які щодня сивіють
Не знаючи «що далі?».
І діточок, що щиро
Своїх татів чекають.
І те, що зветься «миром»
Всім серденьком бажають.
Машина часу мчиться,
Війна страшна триває…
Коли ж це все скінчиться?
Один лиш Господь знає.

МАЙДАН… АТО… ВІЙНА
Війна…аж серце завмирає…
Лише від цього слова одного
А скільки тих Героїв помирає
Заради світлого майбутнього твого?!
Хтось добровільно їде захищати
Своїх сім’ю, дітей, дружину…
А хтось в цей час ховається у хаті,
Дорослий чоловік, а схожий на дитину.
Хтось за гроші купить інвалідність,
«Я – герой!» – Усім казати буде
А солдат, допомагати буде попри бідність,
На війну піде де гинуть люди.
Соромно стає за «патріотів», що сидять вдома,
І воюють на папері!
Війна бере від нас Героїв, залишає ідіотів
Які не думають, що і до них постукає у двері
Майдан… АТО… Війна
Хто знає, що завтра нас усіх чекає?
По різному звучить, але біда для всіх одна
Тож хай Господь усіх оберігає!

ДЕНЬ АНГЕЛА
Сьогодні в Тебе свято –
День Ангела святкуєш.
І привітань багато
Від рідних своїх чуєш.
Та найціннішим буде
Із всіх моє вітання,
Бо в нього я вкладаю
Всю душу і кохання!
Ти – Ангел охоронець!
Й за мирне ясне небо,
Кордону оборонець,
Тобі вклонитись треба!
Ти гордість і потіха
Для мене та родини!
Прекрасний приклад батька
Для донечки та сина!
Сумуємо за Тобою
Любимо й чекаємо!
З Днем Ангела, Коханий!
Усі Тебе ВІТАЄМО!!!

ЩАСТЯ БУВАЄ РІЗНИМ
Хоч Ти у Щасті – щастя там немає,
Під свистом куль минають Твої дні.
Моя молитва хай Тебе оберігає!
Допоки Ти, мій рідний, на війні.

МОЯ МОЛИТВА
Моя молитва хай бронею стане,
Як крила ангела, затулить від біди!
Вже зовсім скоро мир настане
Й додому повернешся назавжди!

НАГОРОДА ТВОЯ – СЛЬОЗИ РАДОСТІ МОЇ
Нагорода Твоя – сльози радості мої.
Бо Ти зараз далеко, коханий від нас…
Хай усі нагороди будуть тільки Твої,
Молюсь, щоб по швидше настав мирний час!

І ЗНОВ НА СХІД ЛЯГЛА ТВОЯ ДОРОГА
І знов на Схід лягла Твоя дорога…
Три дня відпустки пролетіли наче сон.
А я молюсь з дітьми і прошу Бога,
Щоб мирним був, Коханий, Твій кордон!

З ТОБОЮ СЕРЦЕМ І ДУМКАМИ
Де б Ти не був –з Тобою серцем і думками…
І не важливо, що нас відстань розділяє.
Ніщо не в силі стати поміж нами,
Бо для кохання перешкод немає!

БЕЗСИЛА ВІЙНА
Нарешті я весну відчула!
В Твоїх обіймах ніжних потонула…
Твій погляд – більше ніж мільйони слів!
Навіть, війна – безсила проти наших почуттів!

АКРОВІРШ
Вона прийшла, нікого не спитавшись,
І пролилась невинна людська кров,
Й на Схід поїхали, з сім’єю попрощавшись,
Не знаючи, чи повернуться знов,
А ми молитвою підтримаймо солдата: чийогось сина,
чоловіка, батька, брата!