Лютий у серці

 Збігають дні жаху, зачіпаючи чи не кожну душу українки, у якої весь рік живе лютий у серці. Але ні холоду, ні злості не вдається зробити із серця крижинку. Бо всі ми благословенні Любов’ю, яка лагідними вустами припадає до ран, лікуючи їх надією і вірою в краще завтра.

   Сьогодні лютий господарює не лиш в природі, він люто дивиться на закоханих, яких розлучила війна і закинула у невідомість. Розуміємо, що сльозами тут не зарадиш. Тому так важливо знаходити розраду разом з тими, хто переживає втрату чи розлуку за тими, хто став на захист Батьківщини.
   Важкі роздуми від переживання дають в руки перо, щоб вилити на папір сльози-вірші, які так і світяться щирими почуттями, наскрізь пронизані теплом, глибокою вірою у нашу перемогу. А кохання неодмінно залишить свій неоціненний вклад у сутичці між ненавистю і любов’ю.

Тетяна Бріцька

Ольга Головатюк

Любов Тимчій

Лілія Пінчук

Христина Кориневич

Свята Марія – міст життя

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії святкується Церквою щорічно 21 вересня і вважається днем всесвітньої радості. Саме від цього дня і починається новий церковний рік.

Свята Марія – міст життя. Вона відчинила вхід у рай, принесла людству спасіння від вічної смерті, давши Спасителя і надію на майбутнє.

Наш народ з любов’ю і почитанням присвячує Божій Матері пісні та вірші. Із смиренністю і ніжністю описують письменники у своїй творчості Богородицю, розкривають Її високе духовне начало, внутрішню силу, уміння гідно зносити усі випробування і страждання, а також підносять Її як найвищий прояв гуманізму і самопожертви.

З любов’ю і повагою звертаються до Пресвятої Діви у своїх віршах і наші студійці.

 

Василь Бурій

Маріє

Маріє, Матінко Небесна моя,

Тебе я прошу зі сльозами,

Візьми під свій покров моє життя,

Яке вщент знищене гріхами.

 

Ти є скарбниця ласк, Маріє,

То ж зволь зцілити грішного мене.

Маріє, Ти пригнічених надія.

Спаси...! Інакше сатана до пекла заведе.

 

Маріє, Ти Цариця всіх,

Ти світло в темноті земній.

Я заблукав: де є чесноти, а де гріх.

Маріє, молю, поможи мені.

 

Маріє, Ти заступниця ласкава,

То ж випроси у Сина прощення гріхів.

Допоможи, щоби душа прокляття не зазнала,

Щоби хвалила Спаса в Вічності святій.

 

Оксана Сподар

Ясна Гора в Гошеві

Тут так близько до неба, хочеш

міцно стоїш на землі!

Залишилось там, унизу, все

буденний сіре...

Ми до Діви Марії прийшли, наче

діти малі,

Щоб напитись душею добра,

милосердя і віри.

Перехоплює подих така

благодатна краса,

Бо величні карпатські вершини

тут моляться Богу,

І до ніг Богородиці стелиться

срібна роса,

І ріка швидкоплинна, як наша

життєва дорога...

Ми прийшли поклонитися

Пречистій Цариці Небес,

Принеси, наче квіти, свої молитви

і благання ...

Непорочная Діво, о скільки

предивних чудес,

Ти здійснила, щоб втерти нам

сльози й забрати страждання !

Люди з цілого світу сьогодні

приходять сюди,

До святої ікони, обтяжені злими

гріхами...

О Заступнице наша , джерельце

живої води

Нас очисти від зла, і хай буде

Любов поміж нами!

І щоб кожної миті в нелегкий

дорозі життя

Ми могли відчувати Твою

материнську опіку,

Щоб ми всі були варті добра

Твого і співчуття,

Й ласки Божого Сина віднині й

назавжди - довіку!

 

Вероніка Яблонь

Небесна Мама

В осінню пору, коли все золотаве,

І рідні вулиці аж сяють променисто,

І сонечко ще гріє так ласкаво,

Настало Твоє свято, О Пречиста!

 

Крізь промені й дерев оголені скроні

Теплий дотик небес відчуваю в душі.

Ласкава Мамо на Небеснім троні,

Присвячую Тобі свої вірші…

 

Небесна Мамо, Покрово благодаті!

Нам місяць жовтень нагадує про Тебе.

Бо Ти найкраща й найрідніша Мати,

І Ти даруєш нам частинку неба.

 

О, Непорочна квіточко леліє,

Взірцем Ти є жіноцтву на Землі.

Твоя опіка грішний нарід гріє,

До Тебе моляться дорослі і малі.

 

Така велична Богородиця Небесна,

Слабка і сильна, як сльоза і лід,

Ти на Голгофу біль у грудях несла,

Щоби спасти і відкупити світ .

 

Я щиро прошу, моя Небесна Мамо,

Рятуй Вкраїну – з Заходу на Схід!

Свята Маріє, змилуйся над нами!

Храни мій край, Пречистая, від бід.

 

Я пригорнуся до Твого покрову,

Відчую теплоту і дотик Твій,

Моя ласкава Матінко чудова,

Мій скарбе щирих найсвітліших мрій!

 

Мар’яна Вагіль

О, Милостива Божа Мати.

Блаженне є Різдво, де Ти.

Прийшла собою світ обняти.

Віддати Сина, щоб світ спасти.

О, Милостива Мати Божа.

І кожний день, що прожила.

Звертання всіх, кого що тривожить.

Завжди до Господа несла.

О, Милостива Мати Господня.

Любов твоя, безмежна й чиста.

Яка лікує від без невіри безодні.

Й огортає в спасення намисто.

О, Милостива Мати Ісуса.

До Тебе, Матінко всі уповаєм.

Всім серцем до Твого серця хилюся.

До Твої ласки прибігаєм!

Без Тебе, Мати Божа й наша.

Й бне було народження Ісуса.

Ти чистоти безгранична чаша,

Що захищаєш завжди від зла й спокуси.

О, Милостива Мати Божа!

Дякую, що ніколи не покидаєш!

 Й знаєш, що в серці тривожить.

Й Покровом своїм щирим оберігаєш.

О, Милостива Богородице Маріє.

Спасибі Господу за Тебе!

Безмежно вдячна, що завжди теплом лелієш.

І відкриваєш своєю чистотою й любов'ю всім небо!

 

Назарія Веснянко

Віконечко вересень відкриває,

Світу і для Всесвіту сьогодні.

Таємницю радості розкриває,

Щоби правди не були голодні.

 

Таємницю Донечка виявляє,

Що від Духа Святого родилась.

Людство ручкою благословляє,

Щоби душенька розбудилась.

 

Щоб спізнати мудрість небес,

Яку міг лиш Творець пояснити.

Ми так прагнемо світла чудес,

Мрію може й Марія здійснити.

 

Всім, хто на Бога надіється,

Господь, що просять, подасть.

Хай воля Його в житті діється,

Що нам потрібно, отого додасть.

Лілія Пінчук

Ольга Головатюк

Мар'яна Хабер-Дудар

Слово мами – оберіг

   Травень – місяць надії. А надія – це кульбабовий віночок на голівках дівчаток, які тримають за руку Ангелів – маму. Крилами є вправні материні руки. З мами починається життя і все прекрасне, що бачить наше око і чує вухо. Сонце, повітря, вода – це те, без чого немислиме життя. А сонцем, повітрям і водою для кожної дитини є мама, яка нам світить зорі-ліхтарі на дорозі до щастя і радості. Вона є нашим захисним плащем від дощу і морозу, а її слово – поцілунок, що зціляє рани душі і тіла. Любов – це мама, яка захищає і всю себе віддає дітям.

   Чарівне слово вголос підготували студійки про найрідніших – вірші для неньок.

Ольга Головатюк

Марта Сендега, учениця 7 класу Витвицького ліцею

Лілія Пінчук

Вікторія Пінчук

Магія теплих слів

Пригріло… Затяжні дощі скінчилися і серце заспівало пташкою серенади літу. Червень, відкриваючи двері сонцю, дав доступ до облич, які щодня цілують мільярди сонячних зайчиків. Вони, танцюючи з вітром, створюють тандем радості, який пробуджує крилату музу і дає їй наказ спускатися на перо, що вмочившись у чорнило буднів перетворює кожне моргання дня на вірш. А ці сонячні вірші наповнюють солодом вуста закоханих одне в одного, в природу і розпихають хмари відчаю. Читайте і пересвідчуйтесь!

Оксана Сподар

***

Люблю тебе…

Незабаром іще одне літо

пересіє крізь сито

небо твоє голубе

у бездонних очах,

холодних, немов ручай,

сонцем іскристим наповнений,

і так щедро насіється знов мені

дзвінким благодатним дощем…

А я хочу напитися ще

твоєї безмежної ніжності,

що у погляді, в слові засніженім,

як трава крізь асфальт, проросте

із душі неймовірно світлої,

що добром усміхається світові

і дарує любов і красу,

проганяє затаєний сум,

життєдайним вогнем розливається…

А душа моя тихо торкається

вдячним словом до Божих небес…

Люблю тебе!

***

Той дивний смуток у Твоїх очах

Такий безмежний, світлий і високий

Торкнувся вітром до мого плеча

І вмить розбив мій кришталевий спокій.

А тихий голос магією слів

Творив картини радісні, яскраві…

До Тебе йде душа… по битім склі…

І пломеніє в сонячній заграві…

***

Долаючи межі і стереотипи

Ти спокій мій весь до краплиночки випив

І спрагу мою, як святою водою,

Так лагідно й тихо наповнив собою…

Безмежною щирістю серце зігріте

Навчається заново сонцем горіти,

Забувши про дні зледенілі, солоні,

Сніжинкою танути в теплій долоні,

Летіти до неба пташам легкокрилим,

І вітром дзвінким підганяти вітрила,

По зорях стрибати в вечірньому небі

І щастям земним повертатись до тебе…

***

Ночі у червні такі короткі,

Такі жагучі, такі шалені!..

Зблискують зір золоті самородки,

Смарагдово дивиться світ зелений

На дивних людей, що летять над землею

І, (як тут світові не дивуватись?)

Неначе напились солодкого клею -

Не можуть устами від уст одірватись.

Вони – єдине. Вони – це Всесвіт,

Налитий щастям по самі вінця…

      – Ти чуєш хвиль божевільний плескіт? –

      Ці ночі котяться, як червінці

      В  скарбнички пам’яті в наших душах.

Життя – це бісер сліпучих митей.

Все інше тихо краде байдужість,

Все інше щезне, дощами змите.

...Час – то втікає бурхливими зливами,

то, як ведмедик, неповороткий...

Люди! Встигайте бути щасливими!

Життя, як спалах – таке коротке!

Людмила Перевізник

***

так багато покликаних вибраних мало

а ми обрані саме цим літом

нам так зливи весняні завзято співали

засипаючи землю всю цвітом

там де стежка як річка у літо впада

зорі губляться в травах шовкових

ти як вітер летиш чи течеш як вода

і знаходиш мене знову й знову

як промінчик в долоні росу в пелюстках

як у небі хмаринку химерну

мене ловиш у сіті в бажаннях і снах

наче рибу в глибинах озерних

так багато покликаних чують не всі

а ми знаємо наше це літо

І буяє земля в неймовірній красі

і на нас вже розставлені сіті

Ольга Литвин

***

Була завзята тиха літня спека,

та враз так змерклося, неначе морок став.

З’явилась чорна смуга в небі десь далеко,

а в ній вогонь спалахував й згасав.

Моргало небо в чорній смузі хмар,

і на краю вже хвиля вогняна стояла.

Все рухалось, кипіло, мов гарячий чан,

і разом з блискавкою небо вибухало.

Білий потік порвав заслону ночі,

і, наче лив хтось відрами дощу.

Земля принишкла і закрила очі,

наплакалась, напевно, досхочу.

Тяглася в небі довга і уперта канонада,

та скоро втихла: вибилася з сил…

Скінчила бій рясним холодним градом,

так вгамувався літній буревій.

Тепле повітря змовкло, як налякана дитина,

заплакана і змучена розсунулась земля.

Ще дерево задихане трусилось:

лежало поруч зламане гілля…

Люба Тимчій

        ***

Косила трави вранішня коса.

Вони лягали рівно на покоси

І, ніби, пропадала вся краса,

І плакали за нею срібні роси.

Голівки у ромашок полягли

І вогників померкнули іскринки.

І шелест трав поволі так німів,

І хвилі трав розтали, як хмаринки.

Коса косила...Запах всіх п'янив,

Немов просив: залиште трави в полі,

Бо звіробій й чебрець ще не відцвів

І вітер тут не нагулявсь доволі.

Коса косила...Стомлений косар

Пив спрагло воду із кринички в полі.

Покоси трав, що у рядки лягли,

Стелили стежку для людської долі.

Назарія Веснянко

***

Заховалась душа між квітками,

Аромат ніжності у серці засміявся,

Забавилась росами – блискітками,

А вітер з зайчам сонця залицявся.

Милозвучно скрипка обізвалась,

А сойка закричала десь з горіха.

Трава з листочками шепталась,

Нас всіх захопила забавка – втіха.

Не хмуриться вже день на літо,

Яке цілує кожного у дві щоки.

Людей малих й старих зі гріто,

Хруст чуєш, це до щастя кроки.

Життя вирує і бурлить струмком,

У снопи в’яжуть дійсності бажання.

З найкращим Божим подарунком,

Пізнаєш сенс любові і страждання.

***

Червень шепоче молитву стиха,

Він владарює сьогодні й завтра.

Ніщо не провіщає жодного лиха,

Піднімає бджілка термометра.

Сонечко ніжно цілує обличчя,

Промінцями торкається тіла.

Вже не виникає протиріччя,

Людина ж нагрітись хотіла.

Трави покосами лягли спочити,

Вітерець бережно чеше коси.

Радість вдається пташці свідчити,

Спрагло п’єш щастя прозорі роси.

Бо червень в літо двері отворив,

Крізь них заходиш усміхаєшся.

В душі щось дивне сотворив,

Що радості не опираєшся.

Лілія Пінчук

Літо

Настало тепле літо

Зраділа дітвора

Розцвіли ніжні квіти

На річку всім пора.

Ранкове тепле сонце

Загляне у вікно

Скоріше прокидайся,

Надворі жде воно.

Прекрасне тепле літо

Канікули, ура!

Радіють усі діти

Найкраща це пора!

Мар’яна Вагіль

***

Світанок, спів птахів

і ранкові коси розплете

зелень літа вдалині...життя

б умити, де найбільші

роси...усе б убрати в

літа розкішні пісні...Туман

розлігся від тепла...мов

ковдра в горах...лелеки

вже лелеченятам їсти

несуть...і тільки в цих

найдивовижніших

мальовничих порах

показує природа

свою найдивовижнішу

суть...Літо...воно збирає

тисячі мелодій...І як

на арфі гармонійно

створює одну...Здається

лише час, як непомітний

злодій...собі збирає все й

веде наступну пору...Співа

соловей, зозуля кує, а орел

лише раз озветься, коли

вниз стрімголов по

здобич летить...І вся

краса ця благодаттю від

Бога зветься...зібрана в

маленьку жменьку літа...й

вся так життя мить.

Діти – це квіти життя...

 В Україні День захисту дітей відзначається щорічно – 1 червня. Це одне з найстаріших міжнародних свят.

  Дитина – це безцінний скарб для родини і для держави, а для матері є найріднішим і найдорожчим творінням, яке почало свій життєвий шлях із її лона. З любові до своєї дитини  мама  творить власні колискові та вірші.

  Пропонуємо послухати наших студійців-матерів: Лілію Пінчук і Мар’яну Григорську, які читають свої вірші для рідних донечок.