У пошуках неба

 

           "Я вірю в Бога, як вірю у сонце.
           Вірю не тому, що бачу Його, а тому, 
           що в Його світлі бачу все решту."

Клайв Льюїс

     Життя – це криниця Любові, якої ми всі спраглі.

Та іноді ми чомусь не йдемо до цієї криниці, не п’ємо її цілющої води. Втікаємо від життєдайного джерела, як поранений звір, втративши орієнтири і забуваючи, що від себе немає куди втекти. Ця дивна втеча створює хаос у наших душах, і ми перебуваємо в ньому, допоки не прийде той, хто подасть руку і поведе… Ми сліпо йдемо за поводирем, котрий не завжди веде до світла, частіше зводить нас у прірву, з якої майже нереально вийти. Лише тоді, коли усвідомлюємо, що з нами трапилось, ми не чуючи свого голосу гарячково намагаємось знайти вихід, біжимо стрімголов у пошуках Неба. Але чи там шукаємо? Чи вірну дорогу обрали? Чи не потрапимо до ще гіршої пастки?

Щоб не помилитися і знову не збитися на манівці, згадаймо про криницю Божої Любові! Лише молитва – щире спілкування з Богом може дати відповіді на всі запитання. Філософія життя непроста, труднощі й проблеми підстерігають кожного, та це не привід, щоб впадати у зневіру і розривати зв’язки з реальністю…

Вихід є, лиш очі розплющ і йди до світла, обравши поводирем Бога. Сонце Щастя обов’язково засвітить, лиш треба вірити, любити і працювати для Всесвіту. Намагайся збагнути цінність кожної миті життя і прожити його гідно: прощаючи образи, даруючи посмішки і подаючи руку допомоги тим, хто збився з дороги…

Оксана СПОДАР

Таня БРІЦЬКА

***

До Бога свої очі піднеси

Коли на серці смуток!– Посміхнися!

До Бога свої очі піднеси.

І щирим серцем тихо помолися,

Щоб він тебе від болю захистив,

Щоб поселився у твоєму серці,

На добрі вчинки мудро навертав.

А щастя і любов повним відерцем,

Благословляв і вірно зберігав.

І попроси у Бога щиро миру,

Здоров'я всім. І хворим і здоровим.

Він дасть тобі всього, що треба вміру

Й похмуре небо стане кольоровим.

19.09.2018р.

Молитва

Ісусику , любий, святий !–

Ручки до, Тeбe, складаю,

Хоч я щe зовсім малий,

Щиро молюся,

Благаю...

Татка мого бeрeжи,

Хай будe здорова матуся.

Хай довго живуть, поможи,

Моі дідусі і бабусі.

Хай будуть здорові усі–

Старeнькі , дорослі, малeнькі.

І миру усім на зeмлі,

Для Украіни – нeньки!.

Зроби хай будe мирним нeбо

І хай закінчиться війна,

Молю Тeбe, нічого нам нe трeба,

Хай в мирі зацвітe для нас вeсна.

1.03.2018р.

Леонія КИРЯКОВА

***

Несу вчення Христа

Покора у мовчанні – до слова.

Дорога у молитві – до Бога.

Дорога у діяннях – до Милосердя.

Життя в Христі до віри.

Життя в надії – шлях до свого спасіння.

Духовна чистота

Духовні знаки є в житті

Для кожної людини.

Поклоніться правді й доброті.

Без віри не вагайтеся й хвилини.

***

Ступайте з вірою в Христа

Із гідністю людини.

Будьте розважливі в собі,

До Бога йдіть з молитвою щоднини.

Бо світ міцний у простоті

З господньої дитини.

Хваліть творця ви на Землі

За створені вам днини.

Мар’яна ВАГІЛЬ

Життя за двох..

Життя за двох,

Та з нами Бог…

І тихий шепіт...

Знайти любові оберіг,

Не сплутавши своїх доріг.

Дзвенить дитячий лепет…

Барикади і буднів гонитва,

Але щирі слова молитви.

Хоча скрипить зневіри звук,

Кружляє зло, як чорний крук.

Віра усе переможе…

Оборони нас, Боже!

А серце рветься на льоту,

Пірнувши в дощову сльоту.

Та вже світає…

Життя за двох,

Та з нами Бог…

Веселка сяє!

Людмила ПЕРЕВІЗНИК

***

Не шукай в цьому світі любові,

Бо любов, як і бог, в тобі…

Бог – любов, бог – любов і слово,

То нащо ж марнувати в журбі

День за днем і чекати щастя,

Наче з моря погоди ждеш?

Кожен ранок – святе причастя

Тож радій з того, що ти живеш.

Світ насправді світлий і чистий,

Від лукавого інше все.

Починається день білим листом –

Напиши там своє есе.

***

Запам`ятовується перше враження і остання фраза,

Забути не можна все і одразу,

Не можеш забути – візьми й відпусти.

Не бійсь самоти, уникай суєти.

Забуте давно пригадаєш невчасно,

Це буде як грім серед неба ясного,

Чи дощ життєдайний для спраглого поля…

Нічого не зміниш – на все Божа воля.

На все і про все є одне лиш життя,

Не жди похвали, каяття, співчуття.

Знайти свою стежку нелегко, проте,

Знайдеш – і навколо усе зацвіте.

Віднайдуться рими, означиться сутність,

Округлиться навіть життя гострокутність

і паростком ти навесні проростеш,

і я проростаю у світі без меж.

Віра

А що мені треба?

Шматочок лиш неба

і блискітки зір,

свіжий вітер із гір.

І сонця проміння,

і саду цвітіння,

і віри й по вірі,

а дні – щоб не сірі.

Щоб світ рятувала

і біль тамувала

любов – панацея.

Не нова ідея.

У мене є все,

що потрібно для щастя,

І віра. Тож вірю:

по вірі воздасться.

***

Летіла рідна пісня над горами,

Котились звуки поміж спориші.

Червоними і чорними рядками

ЇЇ слова торкались струн душі.

Там, де домівка, мальви біля тину,

І головаті соняхи ростуть.

Он, ніби на загубленій хустині

Малюнок…чорнобривці так цвітуть.

А пісня лилась, струменіла, не стихала

І про кохання, й нелегке життя,

І як кровинку-сина проводжала

У бій кривавий і чекала вороття...

Летіла рідна пісня над горами,

Від слів молитви так хотілося чудес!..

Край шляху Ангел пригортає маму,

Їй мариться, що син зійшов з небес..

***

Сніг, сніг, сніг

замітає…

Те що зміг зберегти –

не зникає.

Що давно відпустив,

повернулося.

Нащо?

Не пояснить цього

навіть Бог

нізащо.

Відпускаючи все,

відпустив забагато,

не лічив ти ніколи

здобутків,

ні втрати,

не бентежився тим,

приготує що завтра,

бо тривога ота

й копійчини не варта.

В світі все гармонійне,

Ти з ним дисонуєш,

Як себе зрозуміти

не хочеш, не чуєш.

Збережи сам для себе себЕ

і, можливо,

Станеш світом для когось,

стане світ тобі милим.

***

І саме тоді

коли ти зіркою

стрімголов

падаєш вниз

Ангел підставляє долоні

ще не час

ти ще здатен

світити

а хтось тієї миті

задумав бажання

і воно

не здійсниться…

Величне Різдво

Зима нас зачаровує дивовижною казкою, яку творять сніжинки, що весело виблискують на сонечку, танцюючи під мелодії морозу і вітру. Ліс, міста і села огорнуті серпанком величі. Ідемо засніженою стежкою, ховаючи руки і обличчя від морозу, і милуємося довершеними архітектурними шедеврами природи.

Наближається Свято… Вже при одній згадці про нього відчуваємо солодкий запах куті, отави і дідуха, що є невід’ємними атрибутами Різдва. Таємнича ніч п’янить своєю предковічною загадковістю, кличе всіх в оселю дитинства. Бо лише тут, у дитинстві, живе казка, бентежна і пречиста, яка в дорослому віці допомагає нам не заблукати у нетрях буденності і гріха.

В яселках, на сіні, твориться найбільша містерія дива… Ісус народжується з Діви, щоб віддати нам себе цілковито. Щоб здійснити найсокровенніше бажання кожного ще не зачерствілого серця. Свято Різдва вічне, як наші душі, котрі світять зорею Вифлиємською для прийдешніх поколінь. А серце, наповнене Словом, сіє на папір зерно, яке проростає віршами, щоб нагадувати людям про казку, яка і є Щастям, котре ми просто забули відшукати у власному серці.

Люба ТИМЧІЙ

***

Крізь сніжні завії, по стежці, що навіть не видно,

З дзвіночком в руках і добром, щоб до краплі віддати,

Від хати до хати, де вогник горить так заклично

Ми вам колядуєм, ми хочем новину сказати.

Колядка дзвенить і дарує щасливу надію

На добре життя, на достаток і радість у хаті.

І з нею до всіх нас приходить святая Марія,

Щоб світу Спасителя, сина свого дарувати.

Величне Різдво! Це народження Бога живого!

Того, що у серці. Того, що так любить й страждає.

Молімось йому! І у горі, і в щасті - до нього.

Бо тільки Христос добрий світ на долонях тримає!

о. Вітольду Левицькому

Він так співав ! Спів лився в піднебесся,

Будив, молив, любов’ю зігрівав.

З’єднались сили всі - земні й небесні,

Як про Марію Діву він співав.

Сльозу зронивши,вів він про калину,

І про бійців ,що впали у борні .

А ще співав про ласку ,ту,єдину,

Про Божу ласку ,що дарив мені.

Співав баладу про згорілу церкву,

Вів голосом могутнім і лунким.

Він бачить пісню, бачить тільки серцем.

Незрячим бути - це не буть сліпим.

Він бачить більше, ніж усі навколо !

Співає дзвінко Божії пісні,

І спів отця летить за видноколом,

Як соловейка трелі весняні.

***

Господь учив любити і прощати,

Любити всіх не дивлячись на вади.

Та я ще хочу Господа благати:

Всевишній, дай народу мудру владу.

Ісус учив із бідними ділитися,

І у покорі Господу служити,

До Бога буду щиро я молитися,

Щоби війну на сході завершити.

Що Бог нам дав – то треба все прийняти.

Молитися, кріпитися у вірі.

І знов я хочу Господа благати:

Наш Боже, дай моїй країні миру!

Назарія ВЕСНЯНКО

***

Батьківська хата сумує

Батьківська хата сумує.

Діти усі розійшлись…

Голосу серце не чує,

Хочеться, щоби зійшлись.

Доля у світ розкидала,

Рідною стала чужина.

Мати сумна виглядала,

Чи не збереться родина.

Разом усіх чи побачить?

Чи на Святвечір зійдуться?

Хата розлуку пробачить,

Як діти усі обіймуться.

От вже й приходить Святвечір…

Мати молитву читає…

Бачать лиш зорі з небес –

Сумно до столу сідає.

Діток нема, не прийшли.

Мовчки кутю споживає…

Добрі часи всі пройшли,

Вже й чоловіка немає.

Та ось під вікном коляда!

Ложка із рук випадає…

Рідні дзвенять голоси!

Двері хутчіш відчиняє.

–  Любі мої, ви прийшли! –

Як в дитинстві, усіх пригортає…

–  Дороги сніги замели,

    Та ми вже у рідному краї!

І радісно в хаті дзвенять

Колядки дзвінкі і прозорі.

Матуся з дітьми гомонять,

А з неба всміхаються зорі…

Олег ГАЛІВ

У пригорщах небес

Усе на світі в пригорщах небес:

І сонця світло, й материнська ласка,

Кришталь води і барв осінніх казка,

Що огорта в незвіданість чудес.

І я, скорившись вічності, молюсь…

Мої уста пронизує любов.

До Бога із проханням знов і знов

словами серця щирого тулюсь.

***

Неначе книжки я сторінку розгортаю,

І час Різдвяний вирина…

Мене в чарівні звуки огортає

І спів святковий підійма струна.

Різдвяні свята – наші обереги.

Це грані християнського життя.

Вони для нас і альфи, і омеги,

Незгасні і могутні опертя.

Колядки і щедрівки залишають

У нашім серці таємничий слід.

Добу Різдва всі добре пам’ятають,

Адже вона панує сотні літ.

Людмила ПЕРЕВІЗНИК

***

Двотомник відносин прочитано

головні герої пішли

кожен своєю дорогою

і головне

без образ без докорів без слів

вогник що ледве вже тлів

догорів

сизим димом у небо знялися

останні слова

погляди два спокійно зустрілися

обнялися і розійшлися

дива не сталося

власне і не чекалося

диво заясніло на видноколі

там де янголята ясночолі

сповіщали про народження Дитяти

вже й ніч Різдвяна відійшла за небокрай

ранок нового життя зустрічай.

Магія Різдвяної ночі

Намалюй, нашепчи, напиши дивну ніч,

Опинися зі мною отут віч-на-віч,

Пригорни, розтривож мене, приворожи.

Чом раніше не стрівсь, - не кажи, не кажи…

Не важливо, де був, якщо поруч в цей час.

Відімкнула ніч двері і вимкнула джаз,

Патефон, телефон, ще хтозна, який фон,

І побіг враз думок марафон, марафон.

Ти шептав, пригортав, дивну ніч малював

І думок моїх біг зупиняв так, як знав...

Ніч Різдвяною зіркою тихо зійшла,

Ніч Різдвяна до мене тебе привела.

Мар’яна ГРИГОРСЬКА

***

Ця тиха ніч... Ти знову йдеш до хати.

З тобою йде старий сніг волохатий.

Дванадцять страв старий стіл прикрашають,

А в серці щастя, що лиш в небі мають.

Сріблястий сніг віконниці вкриває,

А в небі зір не видно, ніби їх немає...

Чарівне ЩОСЬ і дивно-незбагненне,

Ця таємнича ніч в собі ховає.

Вже вся сім’я зібралась до молитви,

Кутя парує на столі, святкова.

Із світлом темрява спинили битву!

Лише ця ніч чарівна і казкова!

***

Стоїть дідух в кутку старої хати,

Що пахне сіном, медом і кутею.

Під вікна діти йдуть колядувати.

За стіл сідають цілою сім’єю.

Молитва лине в небо непохитна,

Молитва повна радості й благання.

Молитва матері за дочку й сина,

За мир,здоров’я і любов-кохання.

І добру Новину усім звіщають,

І коляда летить від хати в хату,

У щасті цім, де повно сонечка і свята,

Благаю, у молитві

ти хоч раз згадай солдата.

Мар’яна ВАГІЛЬ

***

У ніч перед Різдвом я загадаю,

зберегти всім те,

що в житті зараз мають.

Відшукати те, чого досі не знайшли,

Побачити новий горизонт

здійсненних мрій,

до яких ішли.

В ніч перед Різдвом я побажаю:

взаємності всім від долі

й омріяного від людей добра,

врожаю, благополуччя, миру,

гармонії - в кожній родині,

миру всім у серці і у всій Україні.

В ніч перед Різдвом я загадаю,

щоб кожний хворий знайшов видужання...

Щоб всі згуртувалися вдома, хто був на далекій чужині.

Щоб було тепло батьківських обіймів кожній сиротині.

В ніч перед Різдвом я загадаю,

щоб всі відчули народження Христа у серці власним розмаєм.

Кажуть, що на Різдво здійснюються всі бажання.

Загадуйте, допоки Вифлиємська зірка світить до світання!