Величне Різдво

Зима нас зачаровує дивовижною казкою, яку творять сніжинки, що весело виблискують на сонечку, танцюючи під мелодії морозу і вітру. Ліс, міста і села огорнуті серпанком величі. Ідемо засніженою стежкою, ховаючи руки і обличчя від морозу, і милуємося довершеними архітектурними шедеврами природи.

Наближається Свято… Вже при одній згадці про нього відчуваємо солодкий запах куті, отави і дідуха, що є невід’ємними атрибутами Різдва. Таємнича ніч п’янить своєю предковічною загадковістю, кличе всіх в оселю дитинства. Бо лише тут, у дитинстві, живе казка, бентежна і пречиста, яка в дорослому віці допомагає нам не заблукати у нетрях буденності і гріха.

В яселках, на сіні, твориться найбільша містерія дива… Ісус народжується з Діви, щоб віддати нам себе цілковито. Щоб здійснити найсокровенніше бажання кожного ще не зачерствілого серця. Свято Різдва вічне, як наші душі, котрі світять зорею Вифлиємською для прийдешніх поколінь. А серце, наповнене Словом, сіє на папір зерно, яке проростає віршами, щоб нагадувати людям про казку, яка і є Щастям, котре ми просто забули відшукати у власному серці.

Люба ТИМЧІЙ

***

Крізь сніжні завії, по стежці, що навіть не видно,

З дзвіночком в руках і добром, щоб до краплі віддати,

Від хати до хати, де вогник горить так заклично

Ми вам колядуєм, ми хочем новину сказати.

Колядка дзвенить і дарує щасливу надію

На добре життя, на достаток і радість у хаті.

І з нею до всіх нас приходить святая Марія,

Щоб світу Спасителя, сина свого дарувати.

Величне Різдво! Це народження Бога живого!

Того, що у серці. Того, що так любить й страждає.

Молімось йому! І у горі, і в щасті - до нього.

Бо тільки Христос добрий світ на долонях тримає!

о. Вітольду Левицькому

Він так співав ! Спів лився в піднебесся,

Будив, молив, любов’ю зігрівав.

З’єднались сили всі - земні й небесні,

Як про Марію Діву він співав.

Сльозу зронивши,вів він про калину,

І про бійців ,що впали у борні .

А ще співав про ласку ,ту,єдину,

Про Божу ласку ,що дарив мені.

Співав баладу про згорілу церкву,

Вів голосом могутнім і лунким.

Він бачить пісню, бачить тільки серцем.

Незрячим бути - це не буть сліпим.

Він бачить більше, ніж усі навколо !

Співає дзвінко Божії пісні,

І спів отця летить за видноколом,

Як соловейка трелі весняні.

***

Господь учив любити і прощати,

Любити всіх не дивлячись на вади.

Та я ще хочу Господа благати:

Всевишній, дай народу мудру владу.

Ісус учив із бідними ділитися,

І у покорі Господу служити,

До Бога буду щиро я молитися,

Щоби війну на сході завершити.

Що Бог нам дав – то треба все прийняти.

Молитися, кріпитися у вірі.

І знов я хочу Господа благати:

Наш Боже, дай моїй країні миру!

Назарія ВЕСНЯНКО

***

Батьківська хата сумує

Батьківська хата сумує.

Діти усі розійшлись…

Голосу серце не чує,

Хочеться, щоби зійшлись.

Доля у світ розкидала,

Рідною стала чужина.

Мати сумна виглядала,

Чи не збереться родина.

Разом усіх чи побачить?

Чи на Святвечір зійдуться?

Хата розлуку пробачить,

Як діти усі обіймуться.

От вже й приходить Святвечір…

Мати молитву читає…

Бачать лиш зорі з небес –

Сумно до столу сідає.

Діток нема, не прийшли.

Мовчки кутю споживає…

Добрі часи всі пройшли,

Вже й чоловіка немає.

Та ось під вікном коляда!

Ложка із рук випадає…

Рідні дзвенять голоси!

Двері хутчіш відчиняє.

–  Любі мої, ви прийшли! –

Як в дитинстві, усіх пригортає…

–  Дороги сніги замели,

    Та ми вже у рідному краї!

І радісно в хаті дзвенять

Колядки дзвінкі і прозорі.

Матуся з дітьми гомонять,

А з неба всміхаються зорі…

Олег ГАЛІВ

У пригорщах небес

Усе на світі в пригорщах небес:

І сонця світло, й материнська ласка,

Кришталь води і барв осінніх казка,

Що огорта в незвіданість чудес.

І я, скорившись вічності, молюсь…

Мої уста пронизує любов.

До Бога із проханням знов і знов

словами серця щирого тулюсь.

***

Неначе книжки я сторінку розгортаю,

І час Різдвяний вирина…

Мене в чарівні звуки огортає

І спів святковий підійма струна.

Різдвяні свята – наші обереги.

Це грані християнського життя.

Вони для нас і альфи, і омеги,

Незгасні і могутні опертя.

Колядки і щедрівки залишають

У нашім серці таємничий слід.

Добу Різдва всі добре пам’ятають,

Адже вона панує сотні літ.

Людмила ПЕРЕВІЗНИК

***

Двотомник відносин прочитано

головні герої пішли

кожен своєю дорогою

і головне

без образ без докорів без слів

вогник що ледве вже тлів

догорів

сизим димом у небо знялися

останні слова

погляди два спокійно зустрілися

обнялися і розійшлися

дива не сталося

власне і не чекалося

диво заясніло на видноколі

там де янголята ясночолі

сповіщали про народження Дитяти

вже й ніч Різдвяна відійшла за небокрай

ранок нового життя зустрічай.

Магія Різдвяної ночі

Намалюй, нашепчи, напиши дивну ніч,

Опинися зі мною отут віч-на-віч,

Пригорни, розтривож мене, приворожи.

Чом раніше не стрівсь, - не кажи, не кажи…

Не важливо, де був, якщо поруч в цей час.

Відімкнула ніч двері і вимкнула джаз,

Патефон, телефон, ще хтозна, який фон,

І побіг враз думок марафон, марафон.

Ти шептав, пригортав, дивну ніч малював

І думок моїх біг зупиняв так, як знав...

Ніч Різдвяною зіркою тихо зійшла,

Ніч Різдвяна до мене тебе привела.

Мар’яна ГРИГОРСЬКА

***

Ця тиха ніч... Ти знову йдеш до хати.

З тобою йде старий сніг волохатий.

Дванадцять страв старий стіл прикрашають,

А в серці щастя, що лиш в небі мають.

Сріблястий сніг віконниці вкриває,

А в небі зір не видно, ніби їх немає...

Чарівне ЩОСЬ і дивно-незбагненне,

Ця таємнича ніч в собі ховає.

Вже вся сім’я зібралась до молитви,

Кутя парує на столі, святкова.

Із світлом темрява спинили битву!

Лише ця ніч чарівна і казкова!

***

Стоїть дідух в кутку старої хати,

Що пахне сіном, медом і кутею.

Під вікна діти йдуть колядувати.

За стіл сідають цілою сім’єю.

Молитва лине в небо непохитна,

Молитва повна радості й благання.

Молитва матері за дочку й сина,

За мир,здоров’я і любов-кохання.

І добру Новину усім звіщають,

І коляда летить від хати в хату,

У щасті цім, де повно сонечка і свята,

Благаю, у молитві

ти хоч раз згадай солдата.

Мар’яна ВАГІЛЬ

***

У ніч перед Різдвом я загадаю,

зберегти всім те,

що в житті зараз мають.

Відшукати те, чого досі не знайшли,

Побачити новий горизонт

здійсненних мрій,

до яких ішли.

В ніч перед Різдвом я побажаю:

взаємності всім від долі

й омріяного від людей добра,

врожаю, благополуччя, миру,

гармонії - в кожній родині,

миру всім у серці і у всій Україні.

В ніч перед Різдвом я загадаю,

щоб кожний хворий знайшов видужання...

Щоб всі згуртувалися вдома, хто був на далекій чужині.

Щоб було тепло батьківських обіймів кожній сиротині.

В ніч перед Різдвом я загадаю,

щоб всі відчули народження Христа у серці власним розмаєм.

Кажуть, що на Різдво здійснюються всі бажання.

Загадуйте, допоки Вифлиємська зірка світить до світання!