Вересень
приходить тихо. Розсипає під ноги перше золото, торкається прохолодним подихом
дерев, бо вже чути кроки осені. Може, тому люди, народжені у вересні, мають
особливий дар — помічати красу в тих речах, повз які інші проходять, не
зупиняючись. Є в осені своя містерія. І є в неї своє золоте перо. Ним вона пише
на листі дерев, на небі, на дорогах і людських долях. А в пані Марії є своє
золоте перо — поетичне. Ним вона торкається природи, людської душі, рідної
землі й того невидимого, що називаємо життям. Бо ж не просто дивиться на світ,
а вміє його побачити. Не лише очима, а й серцем — у шелесті листя, подиху
вітру, барвах рідного краю, людській усмішці чи тихому плині часу.
Тож сьогодні у
рубриці «Під сузір’ям «Слова»» — вереснева поетеса, для якої побачити — означає
відчути, а відчути — означає написати. Марія Бойчук-Шутка — педагогиня,
поетеса, тонка спостерігачка життя і природи, учасниця літературної студії
«Слово».
Народилася Марія
Бойчук у мальовничому селі Максимівка на Долинщині Івано-Франківської області.
Рідний край, його природа, люди та неповторна краса довкілля стали важливими
джерелами її творчого натхнення. Після закінчення Шевченківської середньої
школи вступила до Тернопільського педагогічного інституту. Здобувши педагогічну
освіту, повернулася додому працювати вчителькою біології у Шевченківській
школі.
Любов до
природи, яку вона пізнавала й професійно, згодом знайшла своє продовження у
поетичному слові. У 2019 році Марія Бойчук стала учасницею літературної студії
«Слово» при Долинській центральній публічній бібліотеці. Її творчий голос є
частиною літературного життя нашого краю.
Поезія Марії
Бойчук різнобарвна, як саме життя. У ній звучать пейзажні, патріотичні та
філософські мотиви. Особливо тонко авторка відчуває природу. У її поетичному
світі дерева, квіти, небо, вітер, дощ і сонце — не просто деталі пейзажу. Вони
живуть, розмовляють із людиною, віддзеркалюють її душевний стан, допомагають
відчути гармонію світу. Любов до рідної землі природно переростає в любов до
України, її мови, народу та історичної пам’яті. А філософська лірика — це вже
розмова про найважливіше: життя і час, людську долю, духовні цінності, любов,
пам’ять, вибір і пошук свого місця у світі.
Творчий доробок
поетеси знайшов свого читача на сторінках літературно-художніх альманахів «З
вершин і низин», «Вірю в силу духа…», «З горіха зерня», «Карпатська симфонія» №
4, а також у місцевих часописах «Свіча» та «Добра справа». Її поезії друкуються
і в блозі «Слово молодих».
Першою книгою
авторки стала поетична збірка «Суть життя», що побачила світ у 2007 році.
Наприкінці 2019 року у Білій Церкві, у видавництві «Час Змін Інформ», вийшла її
друга збірка — «Світ душі». І вже самі назви цих книг — «Суть життя» та «Світ
душі» — наче два ключі до творчого світу авторки. Її цікавить те, що не втрачає
значення з плином років: краса рідної землі, духовний світ людини, любов,
пам’ять, Україна і сенс людського буття.
На слова Марії
Бойчук створені пісні. Це ще один доказ того, що її поезія прагне не лише бути
прочитаною, а й звучати.
Сьогодні Марія Бойчук живе у Долині, бере участь у
культурно-літературному житті краю та продовжує творити. Її поезія — це уважний
погляд на світ і щира розмова з читачем. Розмова про те, що часто проходить
поруч із нами непомітно, але варте того, щоб зупинитися, вдивитися і відчути.
Бо поет — це той, хто вміє помітити барву там, де інший бачить лише колір,
почути музику там, де інший чує тишу, і віднайти слово там, де інший лише
відчуває. І коли вересень тихо розсипає золоті фарби на землю, десь поміж
шелестом листя неодмінно можна почути й тиху мелодію її поетичного слова…
Немає коментарів:
Дописати коментар