У кожній творчій родині є люди, які
тримають її вогонь від самого початку. Для нашої літературної студії «Слово»
такою особливою авторкою є Мар'яна Любомирівна Вагіль. Вона прийшла до
студійного порогу у 2007 році — саме тоді, коли студія лише зароджувалася,
роблячи свої перші несміливі кроки. Відтоді її ніжний і водночас глибокий
поетичний голос став невіддільною частиною нашого спільного творчого літопису.
Поезія Мар'яни — це дивовижний,
кришталево чистий світ, в якому переплелася природа із життєвою філософією.
Авторка володіє рідкісним хистом: у звичайному подиху вечірнього вітру, трепеті
весняного листка чи перших краплинах дощу вона здатна розгледіти вічні істини про
людське буття, плинність часу та таємниці людської душі.
Поетичний хист прокинувся в Мар'яни ще в
дитинстві, розквітнувши серед мальовничих, закосичених зеленню краєвидів
рідного села Новоселиця. Маленька дев'ятирічна дівчинка раптом відчула, як
краса навколишнього світу сама проситься на папір, перетворюючись на перші
римовані рядки.
Спершу було навчання у Новоселівській
початковій школі, а згодом у тихих класах Вигодської спеціальної школи, а пізніше
— бентежне студентське життя. У 2007 році Мар'яна вступила до Прикарпатського
національного університету імені Василя Стефаника на факультет «Дошкільне
виховання. Початкове навчання». Саме цей доленосний рік подарував їй не лише
професійне покликання, а й справжню творчу домівку — літстудію «Слово». Тут її витончена
пейзажна та філософська лірика нарешті здобула омріяний простір для крил.
Рік прощання з університетом (2012)
відкрив перед поеткою двері у нову, прекрасну життєву главу. Листопадова
завірюха принесла їй білу весільну сукню, а вже за рік, у жовтні 2013-го,
світло цього світу побачила її найголовніша жива муза — донечка Ангеліна.
Материнство, наче весняна злива, оновило
творче джерело Мар'яни, додавши її віршам особливої зрілості та трепету.
Філософські роздуми у її творах забриніли новими, щемливими відтінками — про
неоціненність кожної миті, крихкість земного щастя та невидимий святий зв'язок
між поколіннями. Її щире, наповнене світлом слово прагнуло линути до людей.
Доленосного 2017 року її яскравий талан помітили на вищому рівні. За участь в
обласному етапі Всеукраїнського конкурсу молодіжної творчості «Наша спадщина»
Мар'яна була нагороджена дипломом Івано-Франківської обласної універсальної
наукової бібліотеки імені Івана Франка.
Поетичне слово Мар'яни Вагіль живе та
дихає на сторінках колективних збірниках творів та літературних альманахах:
«Перо і час» (Частина 1, 2012) ;
«Благословення муз» (Частина 2, 2012);
«Одержимість серця» (Частина 3, 2012).
2017 рік:
«Галактика любові»; «Я дякую тобі».
2020 рік: «Дивокрай»; «Кольори кохання»; «Подих весни»;
«Зліт моїх думок»; «Усі думки тобі...» («Усі мої думки тобі...») ; «Дзвони
пам'яті».
2021 рік: «Наш край»;«Осінні барви»;
«Сузір'я»; «Філософія життя»; «Книга з ароматом кави».
2022 рік: «Подих весни».
Сьогодні Мар'яна Вагіль продовжує
творити — шукати філософські відповіді у величній тиші природи, плекати нові
поетичні зерна і залишатися до кінця вірною рідному «Слову», з якого колись
починався її літературний шлях.
Немає коментарів:
Дописати коментар