Дорога до справжнього щастя

Так хочеться розкинути на вже означений двома-трьома рядками листок паперу пелюстки червоних троянд. Відпочити душею й серцем, а очам укотре дати змогу порадіти. Щастя такого, направду ніхто не в змозі дати жінці. Вона радіє, бо отримала від Бога найбільший дар, дар материнства. Перебувати в очікуванні дива. Сльози і сміх. Вітер, дощ, сонце, сніг, туман, роса.

Всі муки чекання поступово підходять до завершення, бо відчуваєш наближення Дива. Жінка бачила Ангела, якій ні на мить не відходив від новонародженого, даючи зрозуміти, що таке справжнє Щастя без меж. Мати цілувала, пригортала до серця дитя і плакала від радості.

І всі недоспані ночі заколисують лебеді материнства.

Мар’яна Григорська

***

І знов весна! І знов святкує світ!
А з ним у парі – Небеса Величні!
І шлють вони на землю свій привіт,
Зберігши правду і закони вічні.

Лиш мама може ніжно шепотіти

Лиш мама може лагідно казати

Лиш мама може міцно обіймати

Лиш мама може щиро все прощати!

Бузковий аромат вкриває землю
Каштанів цвіт піднісся в небеса.
Коли Її не було – в світі темно!
З Її приходом – з'явилась краса.

Лиш очі мами вміють "так" дивитись,
Її цілунок гоїть весь мій біль.
І руки її вміють так чинити,

Що в цукор перетворять навіть сіль!

Лиш мама може ніжно шепотіти

Лиш мама може лагідно казати

Лиш мама може міцно обіймати

Лиш мама може щиро все прощати!

Вероніка Сопіра

***

Люба матусю, тобі я вклонюся.
За доброту й материнську ласку,
За чарівну наніч казку,
За веселі пісні й добру науку
Поцілую ніжно твою руку.
Притулюсь до тебе — й незабудка зацвіте, 

Нею любов щира і безсмертна проросте.
Завжди ж бо мені допомагаєш,
Розраджуєш та окриляєш.
Тож подяку щиру складаю.
Молюсь за тебе і благасловляю!

Ірина Седельнікова

Мама – квіт душі моєї 

Мама – квіт душі моєї, 
Найрідніша на землі
Ближчої нема за неї.

 
І не зрадить, не покине,
А підтримає тебе,

Мама – промінцем прилине.

Любіть завжди матусю
Бо це ж вона життя вам дарувала,

Із щирістю до неї пригорнуся…