Дух Різдва

 

   Календар на поточний рік завершує своє існування. Ми не будемо розповідати про те, яким важким був цей рік для людства, а повіримо у те, що наступний - буде щасливішим. Зважмо на те, як ми проведемо його і з чим прийдемо у новий, як зустрінемо свято, з якого розпочинається Різдво кожного з нас! 

  

Софія Маринець

                                  Історія Різдва

Жило – було Різдво. Воно не знало коли народилося: 25 грудня чи 7 січня. Але переконане, що народилося, щоб нести любов, радість і добро. І так ходило воно з хати до хати сотні років. Але бували випадки, що його впускали додому, частували, поїли, але не відкривали в душу. Різдво приходило кожного року з надією, що люди зміняться. І одного разу люди зрозуміли, що Різдво мали нагодувати і відпустити. А треба його помістити у свою душу, довіритись назавжди. І тоді зникли на землі війни, недуги, журби, а запанувало добро, радість, любов та надія. 

Назарія Веснянко

                                     Різдво – не свято тіла!

  З наближенням Різдва людство стає неспокійним і надто заклопотаним. Світські думки захоплюють розум і диктують наступне: «Треба багато їжі і випивки, бо святкових днів багато...»

   Працюючі очікують зарплатні, знаючи, на що її витрачатимуть. Вже у звичному для нас режимі, отримавши СМС-повідомлення, поспішаємо до банкомата, де зібралась досить велика черга. Швидко закінчуються гроші у банкоматі, чути лайливі і нецензурні слова, прокльони, люди йдуть додому ні з чим або прямують до іншого банкомата… Але живі черги не закінчуються, це лише початок: попереду галасливі ринки, людні супермаркети і магазини тощо… Єдину чергу, про яку часто забуваємо, бо не вважаємо її такою вже й важливою, це чергу до сповіді, що є аптекою душі, де безкоштовно отримуємо найнеобхідніші ліки, звільняючи душу від несення важкого каміння, тобто, головних і повсякденних гріхів. Вже в наших помешканнях переповнені холодильники всякою смачною всячиною, яку по святах доїдатимуть свині і собаки. «Тріщать» шафи від придбаних обновок, нові меблі і техніка, частіше не так для необхідності, як для заздрості сусідів і родичів. Принесена з базару чи з лісу зелена красуня виблискує гірляндами та іграшковими прикрасами, щоб створити святковий настрій.

   І от наступив традиційний Святвечір. Зійшла перша зірка, якої за звичкою чекають старі й малі. Хто дотримується прадідівських обрядів, молиться спільно перед вечерею, розуміючи істинність ночі перед Різдвом. Ті, хто начебто постив, але не розумів для чого, швидко втомлюють шлунок надмірним споживанням різноманітних страв... Христос народився, а славити Його вже нема ні сили, ні бажання. Та, щоб не порушувати давнього звичаю – співання колядок, вмикаємо комп’ютери і музичні центри, щоб цю функцію виконували замість нас. А вже нести добру новину родичам і сусідам зась, краще залишитися вдома, в теплому ліжку, перед екраном телевізора. І обов’язково проспати святкову Літургію, що розпочинається у церквах серед ночі чи дуже рано.

   Прокинувшись занадто пізно, виправдовуємось тим, що ми нещодавно були в церкві, чим начебто зробили велику послугу для Небесного Отця…

   Різдво таки постукало у вікно дзвінкою дитячою колядкою, в якій прославляється народження Божого дитятка, та ми її не чуємо, бо знову чекає багатий стіл… Їж душе, пий душе… Черствіє така душа, закриваючи простір для Любові, а відтак вмирає при ще живому тілі. Мир, радість, щастя, що від новонародженого Христа, не знаходять місця у нас самих, що називаємо себе християнами.

  Різдво… Вдумаймося у значення цього величного свята і нашого перебування тут, у домі неволі, в якому ми самі себе ув’язнили. І дай, Боже, щоб Різдво найперше знайшло місце у наших серцях. Впустімо в них світло різдвяної зірки, прийнявши благословення і благодать Ісуса. Син Божий приходить до всіх, хто відкриває перед Ним двері серця, двері душі і двері помешкання.

Ольга Литвин

***

А дух Різдва просвітлює думки

зорею, що зявилася у небі.

Цей дух прийшов до нас із давнини:

послав Бог Сина людям у потребі. 

А дух Різдва просвітлює серця,

наповнює любов’ю й милосердям,

щоб зовсім не зачерствіла душа,

а стала під Його благословення.

***

Спинилась течія Йордану:

Бог води повернув у ній назад,

бо то Ісус хрестився від Йоана,

і Дух Святий витав у небесах. 

Ликує в радості і досі ще Йордан

і водам світу роздає цілющі сили,

бо в ній стоїть, як і тоді, святий Йоан,

Ісус Христос: над ними Голуб Білий… 

Люба Тимчій

Колядка

Летіла колядка, як пташка, летіла над світом.

Минала міста і засніжені білі хати.

Колядка несла мамин голос з далеким привітом

До хлопців в окопи, щоб звістку і їм принести. 

Про те, що на світ народилося Боже Дитятко.

Про те, що радіють всі люди, немає журби.

Бо серце матусі не знає, чи все в них в порядку,

Чи знову стріляють, аж зорі стають на диби. 

Дзвеніла колядка, повідала всім про новину:

Явилось Дитя! Люди, чуєте, Боже Дитя!

Щоб добрим зробити весь світ, всіх людей,

кожну днину,

Щоб скрізь панував мир і спокій, щасливе життя. 

Колядка співала. Мелодія дзвоном небесним

Усіх омивала і в душі вливала любов.

А, може, любов, що посіяла в душі - воскресне?

Затихне війна, всі додому повернуться знов. 

Колядка лунала, як доля, над сніжним окопом,

Коли наші хлопці молились за мир, за сім’ю.

Хай Боже Дитятко, що бачить усе добрим оком,

Візьме під опіку і захист Вкраїну мою! 

Різдво

Скрипить мороз різдвяний у дворі,

Щипає носа, заганяє в хати.

Та він не перешкода дітворі –

Вони усі ідуть Христа вітати.

 

Бо здавна в Україні звичай є –

Як радісно - приховувать не будем,

Тому, коли Різдва час настає,

Всі добру вість розносять добрим людям. 

Христос родився! Світ весь звеселив.

Різдвяні дзвони благу вість розносять.

Лунає скрізь веселий переспів,

Бо коляда у дім добро приносить. 

А на столі - пампушки і кутя –

Така смачна, як тільки в домі мами.

Родився Божий Син - мале дитя,

Світ обійма всесильними руками.

 

Колядки спів дзвенить до темноти,

Лунає коляда по Україні,

Щоб в кожний дім всім радість принести,

Бо ми народ незламний і єдиний.

Ми вам колядуєм

Крізь сніжні завії, по стежці, що навіть не видно,

З дзвіночком в руках, і з добром, щоб до краплі роздати.

Від хати до хати, де вогник горить так заклично,

Ми вам колядуєм, ми хочем новину сказати.

 

Колядка дзвенить і дарує щасливу надію,

На добре життя, на достаток і радість у хаті.

І з нею до всіх нас приходить Пречиста Марія,

Щоб світу Спасителя - Сина свого дарувати.

 

Величне Різдво! Це народження Бога живого!

Того, що у серці. Того, що так любить й страждає.

Молімось Йому! І у горі, і в щасті - до Нього!

Бо тільки лиш Він добрий світ на долонях тримає.

 

***

Ця колядка щира щастя вам бажає,

А вода Йорданська вам допомагає.

Радості, здоров’я зичим вам багато,

Хай мир і добробут будуть в вашій хаті!

Марія Бойчук

Новорічні вітання

(з-за кордону)

Я народивсь на Україні

У Прикарпатській стороні,

Живу далеко звідси нині,

На альбіоні - вдалині.

До вас у гості завітати

Мені так хороше завжди,

І круг ялинки танцювати

Ми будем разом залюбки.

Прекрасна лісова красуне,

Несеш ти радість нам усім,

Он зайчик пострибав біленький,

І вовчик сірий в кожусі.

Вітаю всіх з Різдвом Христовим,

Із Новим роком, дорогі.

Наснаги, щастя і здоров’я

Всій українській дітворі! 

Оксана Сподар

***

Летять по небу Ангели над світом

І тихим щастям землю осипають...

Цієї ночі і дорослі, й діти

Маленького Ісусика вітають.

Різдвяна ніч... Сьогодні в кожній хаті

Уся родина за одним столом...

Хай будуть люди радістю багаті,

Міцним  здоров’ям, щирістю й теплом!

Дзвенять колядки весело і світло,

До Бога линуть щирі молитви:

- Щоб у серцях людей любов розквітла,

Святий Ісусе, нас благослови ! –

Сніжинки, наче Ангелів пір’їни,

В долоньки ловлять діточки малі

І просять в Бога щастя Україні,

Добра і миру на усій землі!

Людмила Перевізник

Мар'яна Хабер