Ця зима - як розбита скрипка…

   Крізь відчинені двері ввійшла зима. Винувато заглянула в людські очі – через те, що не така, яку ми знаємо, та не знають наші діти… Землю притрусило снігом, пощипав щоки мороз, а зима, очевидно, таки захворіла. Як розбита скрипка, не видає жодної ноти життя, яке колись вирувало. Та ностальгія за радісним дитинством по-новому ожила у віршах. 

Любов Тимчій

Зима захворіла

Захворіла Зима, захворіла...

Жар у тілі, і горло болить.

Цілий місяць піднятись не сміла.

Занедужала, бідна... Лежить…

Сніг - холодним дощем замінила,

І морози пропали кудись.

Заметіль десь в куточок забилась,

Хуртовини в світи подались.

А Зима все хворіє, хворіє.

Не виходить із хати Зима...

Дітвора зовсім не розуміє,

Чому снігу і досі нема?

Санки й лижі нудьгують без діла,

Рукавички – і ті не вдягти.

Як щаслива малеча б раділа

Разом з ними на гірку іти!

Люба Зимо, одужуй скоріше.

Приходи вже до всіх нас, прошУ!

Хай сніжок білим кольором пише

Сніжно-білу зимову красу.

Хай у шуби одягне землицю,

Для санчат білий шлях прокладе,

Підрум’янить морозцем всім лиця,

Й Новий рік із Зимою прийде.

 

Людмила Перевізник

***

За туманом туман

за стежиною ліс

твої речі дурман

не шукаю в них зміст

не шукаю любов

догорають чуття

дощ іде знов і знов

так бува це життя

за рікою згора

сонце нашого дня

вже зимі дітвора

двері снів відчиня

взимку теплими сни

особливо стають

до весни до весни

дні рікою пливуть. 

Ліля Пінчук

***

…А пам’ятаєш, подруго моя,

Які були колись суворі зими?

Заметені кругом ліси, поля,

І ми були такими ще малими.

Як сніг ще в листопаді випадав,

Виблискував на сонці, різав очі…

Мороз на шибках квіти малював…

На санках ми каталися охоче.

Чарівний вид засніжених ялин…

З Дідом Морозом в школі танцювали…

І запах… Ах, цей запах мандарин,

Що так на Миколая всі чекали!

А сніг лапатий падав за вікном,

Вже так мело, що рівно із плотами,

А ми на пічці тішились теплом

І бавились з маленькими котами. 

Таке було щасливе в нас життя,

Що дотепер не можу я забути!

Ще раз би ці прожити відчуття,

Хоча б на мить дитинство повернути… 

Оксана Сподар

***

Ця зима —

як розбита

скрипка.

В неї марно просити пісню...

Щось прокашляє вітер хрипко

й намалює троянду пізню

білим сном і морозом сивим

на ґрунтованій ніччю шибі —

щоб світанок мій став красивим,

щоб душа моя на відшибі

десь не плакала, не тремтіла,

не питала в приблуд поради,

а верталась хутчіш до тіла

і вдихала прозору радість,

і спивала солодкий запах

намальованої троянди,

і на хвойних зелених лапах

щоб засвічувала гірлянди...

Вітер кланяється скрипальці,

просить пісеньку «3 Новим роком!».

Та в надії обмерзли пальці —

скрипка

випала

ненароком... 

Ольга Литвин

***

Зима прикрасила старі сади

і посріблила світ навколо.

Я хочу ближче підійти,

й надихатися срібла того.

Ось біля хати яблуня стара

під снігом віти нахилила.

Для мене – казка чарівна

така привітна й серцю мила.

Зима в садах! Яка краса!...

Сніжинкам підставляю щічки.

Милуюсь і дивлюсь – он там

зі мною тішаться синички!

Мар'яна Хабер