На календарі весна, але зима вирішила ще поцарювати. Та даремно, бо довгождана весна відчиняє двері ласкавому сонцю. Про прихід і її
перемогу розповідають у власних творах літстудійці, з якими важко не
погодитись.
Мар’яна Григорська
***
Тишком-нишком
крадькома,
Прокрадалася
зима.
Білокоса стара
пані
В білосніжному
жупані
Срібні
рукавички,
З льоду
черевички
І чомусь забула
Що вона минула.
***
Із-під снігу до
небес
Тягнеться
стеблина.
«В світі
стілечки чудес
Я ж така –
єдина!»
Небо, мов поле
війни
Хмарами покрите.
Ясним променем
Весни
Й сонечка
залите.
Із-за темної
гори
Виглядає й
злиться
Лютая стара Зима
–
Де ж їй
веселиться?
На галявині, в
ліску
Квіти
розпустились
І в щасливому
танку
Звірі
веселились.
Тільки злилася
Зима.
Й ховалась
ліниво.
Ні! – не хоче
йти вона
Просто не
красиво…
Замахала рукавом
Сипнула білила
Й на прощання
все навколо
Снігом
притрусила.
Соломія Солодка
Перемога Весни
П’єса
на одну дію
Дійові особи:
Весна
Зима
Річка
Вітер
Сонце
Дощ
Дерева
Квіти
Дія І
Картина 1
З-під снігу визирнули первоцвіти. Тоненькі ніжки
їхні скував мороз. Вони тягнули свої біленькі голівки до сонечка, що ще так
тьмяно сяяло. Зима не хотіла піти на заслужений відпочинок, не поступалась юній
весні, котра намагалась хоч якось вплинути на природні зміни.
На великому засніженому полі стоїть тітонька Зима і
молоденьке – дівча-Весна, розмовляють.
Весна : Зимонько, не кидайся сніжками,
Й не ходи
квітковими доріжками.
Не заважай мені
працювати
Минув твій час
танцювати.
Зима: Не думай, я легко не здамся
Нізащо Сонцю не
віддамся.
Весна: На моїм боці правда є
Займаєш
місце ти моє.
Зима: А на моєму – сила
Багато
праці я вложила.
Весна: На допомогу друзів погукаю
Та в тобі добре
щось шукаю.
Ти добре
натомилася
Чим квітка
провинилася?
Зима: Люблю перемагати
Іди з моєї хати
Її прибрала в
срібло
Щоб заморозить
зло.
Весна: Художниця ти бездоганна
Розумна і
сонлива панна
Але пора й тобі
поспати
А от природі
уставати.
Зима: Свій час продовжу і ще мить,
Сосулькою ти
станеш вмить.
Не будеш мене
повчати
Як розізлюсь – будеш
мовчати.
Весна: Чому ненавидиш живе
В природі це
лише важливе?
Чому не хочеш
дати волю
Вже не уникнути
нам бою.
Зима: На Новий рік мене чекають
І на Різдво
прийти гукають.
Продовжу всім я
свої дні
Ще будуть в
березні холодні.
Весна: Так, на Різдво ти королева
Та розбуджу я
місто Лева.
Зима: Не дам я знищити красу
Засиплю снігом
поле й трасу.
Весна: Будити йду сонні дерева
Твоя душа є
металева.
Одягну землю
кольором життя
Спішіть до мене
милі сестри, браття.
Зима: Я над усіма владу маю
Твій виклик
битися приймаю.
Розвіялись вітри, щипає мороз, хуртовини й метелиці
розгулялись.
Картина 2
Річка, Вітер, Сонце, Весна на галявині.
Річка: Я знову можу бавитись хвильками
Сміятися до сліз
з хвальками.
Вітер: А я так скучив за забіги із тобою
Ми переможемо в
двобою
Сонце: Я хочу по хмаринках бігати
Промінням роси
позбирати.
Весна: Спасибі, що ви зі мною
І є моїм
обличчям і стіною.
Вітер: Мій старший брат натомився
Вже б й на
подушці примостився
Але Зима його
кайданами скувала
Щоб ним, як
плугом, працювала.
Весна: Сонечко, скеруй проміння на землю
Щоб промочити на
сівби ріллю.
Ти вітре розбуди
дерева сонні
Упадуть з гілок
сніги тонні.
Річка: Я ж буду лоскотати їх коріння
У мені
віднаходять лиш спасіння.
Сонце: Закоханий сніг у мене
Тому й втікає засоромившись
від мене.
Весна: Друзі, спішімо перемагати
Давно пора Зимі
вже спати.
Картина 3.
Дощ стукає, дерева прокидаються, квіти озираються,
Зима йде в наступ.
Дощ: Стук-стук-стук!
Дерева: Хто турбує?
Дощ: Друг Весни
Скидайте з гілок
сніжні сни.
Весна просила
передати,
Що вже пора про
неї всім згадати.
Дерева: Ми раді це чути,
Хочемо її дотик
відчути.
Коли вже вона
прибуде
Нам моторошно не
буде.
Квіти: Чуємо прихід, чуємо,
Про нашу Весну
мріємо.
Вона нас
розбудила
Від ковдри із
снігу звільнила.
Дощ: Я і вас не обділю,
Вам також води
наллю
Квіти: На ноги зведемося
Й Сонцю
посміхнемося.
Підходить розлючена Зима.
Зима: Всіх вас не люблю
Всіх вас погублю
Спати, спати,
спати
Годі всім
кричати.
Біло-біло буде
Про Весну усяк
забуде.
Я цариця світу
Не навиджу
цвіту.
Годі, всі
жахайтесь
Цариці
покайтесь.
Картина 4.
Річка. Дерева. Квіти. Вітер.
Річка: Дзюрю, скік-скік
Стаю на весняний
бік.
Дерева: Ми Зимі не здамося,
Бо її не
боїмося.
Квіти: І ми довго спали
Та тепер при
силі, встали.
Весна нам очі
розкрила
Нас вона і
сотворила.
Підлітає Вітер.
Вітер: Привіт, привіт!
О, як помолодів
світ.
Де Весна
ступила,
Там й травинка
ожила.
Хочеться радіти,
Погладити квіти.
Деревам моргаю
На те право маю.
Тут ми разом
друзі
Дали Зимі по
заслузі.
Картина 5
Весна і Зима.
Весна: Тебе Зимо гордість згубила
І в павутиння
своє заманила.
Зима: Не маю навіть сліз
Повіз моє
багатство срібний віз.
Весна: Не буду на тебе злитися
Хочу доброю з
тобою залишитися.
Лише прохаю, не
вередувати
Моїх
створіннячок не травмувати.
Зима: Ти не всевидюща
Хоч і поганюща.
Весна: Сестро, годі злитися
Можемо ще
друзями лишитися.
Це через
збільшуване скло
У твоїм серці
поселилось зло.
Тобі прощаю все,
давай дружити
Без потиску руки
не можу відпустити.
Зима витягає із шуби дзеркало і розбиває його.
Зима: Великодушна ти, бери своє
Бо ти на боці
правди є.
Потискають руки і розходяться в різні боки. Чути
спів пташок, шепіт вітру, дзюркотіння води і доторки сонячних променів.
Таня Бірц
Прийшла весна
Блакитне небо за
вікном, і сонце світить
Прийшла весна,
розтанули сніги,
Вже скоро
пелюстки розпустять квіти,
Й повернуться із
вирію пташки.
Весна така
чудова і чарівна.
Іде і змінює все
на очах.
Неначе дівчина
вона – царівна –
Усе тримає в
себе у руках.
Весна
Весна прийшла,
надворі так прекрасно,
Так хороше і
весело в душі.
Пташки співають,
сонце світить ясно,
З любов’ю в
серці я пишу вірші.
Бруньки свої
дерева розпустили,
Вже всюди видно,
що прийшла весна.
Лелеки з вирію
вже прилетіли
Яка чудова в
світі ця пора!
Подекуди трава
зазеленіла,
І незабаром
вкриє всі поля.
Від щастя вся
земля зраділа…
Яка прекрасна весняна пора!
Немає коментарів:
Дописати коментар