"Бревіс" повернувся!

Цьогоріч районна молодіжна газета "Бревіс" працює на базі Долинської ЦРБ, в якій діє молодіжний прес-центр. Бібліотекарі сприяють не тільки створенню, а й розповсюдженню видання, перше число якого вже вийшов друком. Цей та усі наступні випуски газети будуть опубліковані на нашому блозі.

І небо плакало гіркими слізьми

7 жовтня на засіданні літературної студії “Слово” відбулася фольклорно-пісенна композиція “І небо плакало гіркими слізьми”, присвячена 70-ї річниці з часу створення Української повстанської армії.
Важко навіть уявити, який потужний пласт пісень залишили нам тогочасні борці за волю України. Ці вірші складали найкращі з-поміж нас, їх знає український народ, бо вони постали з землі, де кожна грудка освячена. Кожна така пісня — це крик душі, краплина крові воїна, який прагнув свободи. Але, перш за все, в них звучить хвала величі духу, свідомість своєї місії, відповідальність за долю України.
Учасники з цікавістю переглядали рекомендовану літературу про УПА, зачитували пісні зі збірників, а також свою поезію про цей героїчний період історії.

Галина Максимів
Повстанець (Олексі Ковалю)
Як вертавсь додому на зорі,
Не кували сиві зозулі,
Смерть го ухопила за плечі:
“Олексію, – приречений..”
Лютий кат до себе
Зрадника прикликав:
“Убей, ему не жить здесь!”–
Автомат лиш схлипнув…
Не співали птиці,
Схилилась трава.
Повстанець – убитий,
Та пам'ять – жива!

Сокіл
Нема стежки додому,
Замело дрібним листом,
У танку вітровому –
Горобини намисто
Постелилось під ноги,
До криївки далеко,
З поневільного краю
Відлетіли лелеки.
Заболіло під серцем,
І забракло враз сили,
Там повстанця “Сокола”
Люті кулі скосили.
Притуливсь до землиці,
В руках – гроно калини.
Ой “Соколе”, прокинься,
Славний сину Вкраїни.
Багрянилась правиця,
Від гарячої крові
“Слався, рідна Вкраїно”,
Й навій змовк на цім слові.
… Безіменна могило,
Безталанная доле,
Пам’ятають про тебе
Побратими-соколи.

Любов у кожнім подиху життя

До Всеукраїнського дня бібліотек наша книгозбірня підготувала три частини збірника “Джерела спалаху”, в яких представлені твори учасників літературної студії “Слово”: учнів шкіл м. Долини і сіл району, студентів вищих учбових закладів, молоді.
Читачі матимуть змогу вибрати той вірш, який їм ближче до душі, оскільки джерела спалаху присутні не тільки в інтимній ліриці, а й в інших жанрах. Не обійшли увагою і нас, бібліотекарів.

Галів Олег
Бібліотекарям
Казковий світ нам відкриває
Цікава книга, мов життя,
Науку ми черпаємо із неї,
Свої збагачуєм знання.

У бібліотеці книги, книги -
Мов ластів’ята у гнізді.
Їх на полицях так багато
І великі і казкові – не прості!

Це скарб для мене найдорожчий
Палке захоплення моє.
Бібліотекар книгу легко
Мені у руки подає.

Спасибі вам, дбайливі люди,
Бібліотекарі, ще раз
За радість ту, яку з любов’ю
Завжди знаходите для нас.

Життя - це казка веселкова!

Щодня крокуємо в майбутнє, залишаємо гомінке дитинство за спиною, а відчувши смак свободи, летимо за буремною мрією, якою керує незбагненна воля до життя, яке можна порівняти до танцю, до швидкої стихії, що несе на крилах щастя у веселкову казку. Поетична душа не може задовольнятися буревіями і монотонністю, бо часто закохується у феєрію. Плаче віршем і радіє тим багатством, що закладене у серці, з якого черпають воду горностаї, щоб полетіти до сонця, яке викличе усмішку, яка висушить сльози і зможе довести, що не марними були наші “казки”. Про це та  інше сміливо доводить віршем юна поетеса Аня Грицик.



***
Вона краде щасливі твої сни.
Вона є та, народжена з води.
У ній є істина ранкової роси.
Тобі дарує спогади квітучої весни.

Вона є вітром хвиль твого волосся,
Вона є сонцем в золоті колосся.
Без неї не відчуєш повноту життя,
Вона шуліка в просторах твого буття.

Це танець, це швидка стихія,
Це пристрасть, незбагненна воля.
В твоїх думках ще жевріє надія,
Це все вона, твоя буремна мрія.

Така ж проста, наче гірська порода,
Вона - твоя людська земна природа.
Ти не змагайся з грозами в душі погоди,
Так просто називається вона - твоя СВОБОДА!

***
Нам не зустрітись більш ніколи,
Усе минуло, все пройшло.
Шепочуть ніжно нам роздоли,
Де були ми, де все було.
Там дитинство наше грає
На крилах вітру в далині,
Лише воно минуле пам'ятає,
Та кличуть нас у вирій журавлі.
Там нас чекає шлях широкий,
Дорога сонячна й страшна -
За справедливість бій жорстокий
Простелить нам вона у майбуття.
Випробувань не слід боятись:
Вони уроки цінні у житті.
За мрії слід усім боротись,
Згубити сумніви у каятті.
Ми починаємо свою дорогу
І слухаємо в серці відчуття,
Що покидаєм батьківські пороги,
Широким кроком йдемо у нове життя!

***
Сліз моїх не побачиш ти,
Не побачиш більш ніколи.
До мети безмежно можу йти
І відкриються мені простори.

Щастя я обираю у житті,
У житті добра й безмежної любові.
Черпаю мудрість я у ранішній росі
І бачу сни я тільки кольорові.

Наше життя - це казка веселкова,
Це казка, яку напишемо ми.
У ній усі слова наші медові
Та стеляться під ноги сонячні дороги.

Сліз моїх не побачиш ти,
не побачиш більш ніколи,
бо лише усмішка зможе довести,
що не марними були наші “казки”.

…Намалюю щастя
Я намалюю тобі щастя,
Його цілунок на вустах.
Коли відчуєш подих вітру,
Воно засяє у твоїх очах.

На крилах неба, в білих хмарах,
Воно летить, як горностай.
Такий швидкий і гордий птах,
Ширяє там де сонця край.

Я намалюю тобі щастя,
Його солоний смак води.
Коли у скелю вдарить хвиля,
Воно розтане в крапельках роси.

І ти відчуєш його дотик,
Коли озон наповнить груди,
Коли похмілля зводить розум,
В думках шумлять весняні грози.

Я намалюю тобі щастя,
Його сосновий свіжий запах,
Коли в душі гуляє свято
І Новий рік шепоче казку.

Коли в вечірній час погасне зірка,
Твоє бажання зрине з вуст.
Коли в думках живе веселка,
Всі дні твої – кленовий лист.

Я намалюю тобі щастя,
Його багатство у думках,
Коли у іскорках багаття,
Ти бачиш золото в руках.

Коли стожари є вином,
П’янким, солодким, наче гріх,
Повітря пахне  жасмином,
А в нім лунає тихий сміх.

Таке красиве й щире щастя…
Його пришле тобі буття,
Коли відчуєш дивну радість
У ніжних митях  юного життя.