І небо плакало гіркими слізьми

7 жовтня на засіданні літературної студії “Слово” відбулася фольклорно-пісенна композиція “І небо плакало гіркими слізьми”, присвячена 70-ї річниці з часу створення Української повстанської армії.
Важко навіть уявити, який потужний пласт пісень залишили нам тогочасні борці за волю України. Ці вірші складали найкращі з-поміж нас, їх знає український народ, бо вони постали з землі, де кожна грудка освячена. Кожна така пісня — це крик душі, краплина крові воїна, який прагнув свободи. Але, перш за все, в них звучить хвала величі духу, свідомість своєї місії, відповідальність за долю України.
Учасники з цікавістю переглядали рекомендовану літературу про УПА, зачитували пісні зі збірників, а також свою поезію про цей героїчний період історії.

Галина Максимів
Повстанець (Олексі Ковалю)
Як вертавсь додому на зорі,
Не кували сиві зозулі,
Смерть го ухопила за плечі:
“Олексію, – приречений..”
Лютий кат до себе
Зрадника прикликав:
“Убей, ему не жить здесь!”–
Автомат лиш схлипнув…
Не співали птиці,
Схилилась трава.
Повстанець – убитий,
Та пам'ять – жива!

Сокіл
Нема стежки додому,
Замело дрібним листом,
У танку вітровому –
Горобини намисто
Постелилось під ноги,
До криївки далеко,
З поневільного краю
Відлетіли лелеки.
Заболіло під серцем,
І забракло враз сили,
Там повстанця “Сокола”
Люті кулі скосили.
Притуливсь до землиці,
В руках – гроно калини.
Ой “Соколе”, прокинься,
Славний сину Вкраїни.
Багрянилась правиця,
Від гарячої крові
“Слався, рідна Вкраїно”,
Й навій змовк на цім слові.
… Безіменна могило,
Безталанная доле,
Пам’ятають про тебе
Побратими-соколи.