Той запах ти не сплутаєш ні з чим…

Усе швидкоплинне, вічні лиш книги. Вдихаєш аромат, в якому зібрана мудрість тисячоліть і занурюєшся у книгу очима та серцем. Без книги, як без вірної подруги, немислиме завтра. На щастя сьогодні, коли в шаленому темпі розвивається світ інтернету, є люди, які цінують книгу та храм, де вона зберігається – бібліотеку. Поети і письменники продовжують оспівувати їх у віршах, та як у нашому випадку, казках. А напередодні Всеукраїнського дня бібліотек пропонуємо до вашої уваги захоплюючу казку про книгу та вірші, присвячені книзі та бібліотеці від наших студійок.

Марія Юзьків

Казка про книгу

Ця казка про Ізабеллу, яка мала чарівну книгу. Щовечора дівчина перед сном розгортала її. Здавалось - це прості історії. Насправді всі наповнені дивом. Зміст казок оживав перед очима Ізабелки.

Одного разу почалася гроза, героїня зазвичай, сиділа тримаючи чарівну книгу. І ось в дзеркалі з’являється чарівний світ. Ним зацікавилася Ізабелла.

Зовсім інший всесвіт - непритаманний нашому. Там її зустрів ельф. Він сказав, що їхньому існуванню загрожують злі сили. Всі книги знищуватимуть Вирішивши піти в подорож, дівчинка не уявляла що на неї чекає. Дійшла до підніжжя гори. Тут мешкав злий чаклун. Він хотів присвоїти собі всі книги та понівечити їх та підкорити всесвіт. Коли зустрілись Ізабелля та чарівник, то розпочалась між ними боротьба. Здавалося, перемогло зло, але майже в кожній казці є щасливий кінець. Зненацька вискочив із - за кутка молодий парубок, ножем влучив в саме серце чаклуна. Зло переможене. Воно зникло. Місцева влада книжково – чарівного світу надала дівчині титул захисниці.

Перемогу здобула Ізабелля, але хто – зна, які ще пригоди чекають нашу героїню у світі, де очорнюють книги, адже книги – історії, які особливі. Книги навчають та формують наш характер.

 

Ольга Литвин
    Моїм колегам бібліотекарям
Той запах ти не сплутаєш ні з чим,
коли відкриєш двері у світлицю.
То пахне книга, мов кадильний дим,
бо тільки з друку стала на полицю.
 
Тут стільки праці…Ми живемо цим!
Тут слово, як кораблик, має волю.
Тут сотні книг, історій і світлин,
і кожна має свою долю…
 
А ми – керманичі цих кораблів,
несемо в люди теє слово,
Бо тільки ми – бібліотекарі
в житті вважаєм книгу за основу!
 
Марія Бойчук
            Храм душі
Спини мене духовний храме,
Від суєти, від дріб’язку.
Іду до тебе, як до мами,
По мудрість і по чистоту.
 
Прекрасний сад в твоєму лоні,
Де зберігаються плоди.
Беру легенько у долоні
Душі таємної струни.
 
Полине музика врочисто,
Ввись піднесе у небеса.
Це Лесі пісня стоголосо
Лунає дзвінко в майбуття.
 
Скрижалі памяті доносять
З глибин та сивини віків
Незламний поступ Святослава
І вольність духу козаків.
 
Міцний канал зв’язку із Богом
Через світлицю, що в душі,
Дає нам Віру і Надію
Для вдосконалення мети.
 
Любов Тимчій
            В БІБЛІОТЕЦІ
Тут тишина, хоч сотні тут думок,
Історія народу, його мрія.
Гортаю книжок списаний листок –
Він душу величчю і ніжністю зігріє.
 
А люди тут – великої душі.
Порадять тим, хто ще підказок просить.
Бібліотекарів вітаємо усіх –
Робота ваша радість всім приносить.
 
Відкриють книжок сиву глибину,
Порадять автора, підкажуть всі новини.
Ви вслухайтесь у дивну тишину:
До вас говорять тут серця людини.
***
Вона з тобою завжди, повсякчас
Удома, в школі, на столі чи в сумці
Розділить із тобою вільний час,
Пораду дасть, розкаже, що на думці.
 
Вона тебе з собою поведе
В небесний всесвіт, чи в морські глибини
Вона злетить з тобою до небес,
Навчить життя, дасть відчуття провини.
 
Розкаже, що любити - це добро.
Навчить як працювати і творити.
Відкриє тайну, як колись було
І дасть пораду як у дружбі жити.
 
Ще заспіває чи прошепотить,
Відкриє таємницю, заспокоїть
Зупинить крок, щоб в прірву не летіть
Й болючу рану добротою згоїть.
 
Та ти її лише не залишай
Бери з собою, бережи, навчайся.
Із книжки ти знання усі черпай
Вона тобі відкриє двері в щастя.
 
Назарія Веснянко
            ***
Нехай говорять, інтернет - павук,
Що в павутиння і дитинство ловить.
Тут хочеш якість, хочеш гучний звук,
Й на стезю, де розваги настановить.
 
Та не реальне, все умовно - віртуальне,
Тому життя, як колесо дорогою біжить.
Але ж коли збагнеш, що все брутальне,
А ти не маєш чим, насправді, дорожить.
 
Згадай, все плинне, лише Слово вічне,
Ховається в рядках цариці - Книги.
В нім істинність, воно таки правічне,
Шукаймо ж дива, насолоди і інтриги.
 
Хай двері мудрості всім відкриваються,
Коридорами бібліотек мрійно ступаймо.
Тут доторки реальні долі відчуваються,
Лише знання скалу щодень лупаймо.
 
            ***
Нам двері в світ відкрила книга,
Знайомила з планетами й людьми.
Байдужості розмерзла тверда крига,
Щирішими читаючи ставали усі ми.
 
І смакували очі стиглі плоди з раю,
Які ховалися між гілочки - рядки.
Бо ж в цім чарівнім дивокраю
Є Євшан - зілля й з квітами грядки.
 
А на землі я всього, як й всі - гостя,
Та й тут мій день без книги не минає.
В найкращій з них є Правда і є Щастя,
Вона про все що було, і що буде, знає.
 
А та, що народилась книга, із паперу,
Нажаль є нині, наче призабута мати.
Та вірю, переможе електронну еру,
І зрозуміють всі для чого нам читати.
 
Наталія Якимів
Бібліотека – храм науки,
Де книги на полицях в ряд лежать
Чекають на відвідувачів в залі
І просять їх до рук узять.
 
Література є усяка – і про кохання
Й про життя,
Про біль,журбу і каяття
Про землероба й моряка.
 
Бо хтось читає для науки,
Хтось бере книгу для душі.
А хтось мандрує сторінками
Лиш по морях та океанах.
 
Та з книгою товаришують всі
Це і дорослі й школярі.
Бо книжка – це промінчик доброти
І звісно, що читають її всі.
 
Таня Бріцька
        Кохайте книгу
Для світу безцінний скарб,
Що тихо біжить рядками,
Між чорних і білих фарб
Написаний сторінками.
 
Розкаже, як вік прожити,
Пройти як - життєву битву.
Як світ і людей любити.
Як Бога пізнати й молитву.
 
З ним всесвіт пізнаєш в тиші!
Все золото світу знайдеш!
У серці любов залишиш
І щастя своє віднайдеш!
 
Його ти відчуєш серцем,
Цей скарб,що живе рядками.
Черпнеш,як води відерцем
І візьмеш в життя стежками.
 
Коли не пізнаєш барв,
Серце обернеш в кригу...
З чорних і білих фарб
Читайте й кохайте книгу.