четвер, 15 квітня 2021 р.

По дорозі в казку

 Давайте, познайомимось з наймолодшим учасником літературної студії «Слово» Маркіяном Креховецьким і його творчістю.
  Маркіян народився в с. Солукові, Долинського району Івано-Франківської області, навчається у 3 класі Яворівської гімназії.
   З 2020 року пише казки та байки. На написання казок його надихнув «батько байки», видатний байкар – Езоп.
  Маркіян неодноразово ставав переможцем V і VІ Всеукраїнських інтернет-олімпіад «На урок» з «Я досліджую світ», англійської мови,  інформатики, предметів початкової школи, математики, української мови та літератури.
  2020 року зайняв друге місце у Всеукраїнському конкурсі «Слово до слова», де були представлені казки і байки, які ми маємо змогу прочитати.

 Пригоди їжачка та зайчика

Жили собі два друзі – їжачок та зайчик. Каже їжачок зайчикові: «Нумо підімо на наш лісовий ринок і купимо капусти та яблучок». І пішли вони на лісовий ринок та розгубилися у різномаїтті фруктів та овочів, бо були там яблучка, груші, капуста, морква й багато інших.

Аж ось, продавець-вовк кричить на весь ринок: «Свіжі продукти! Свіжі продукти!» Зайчик з їжачком зацікавилися і гайда до прилавка вовка. Однак, зайчик побачивши яблука засумнівався у їх свіжості, бо на них були чорні цятки. Та їжачок все-таки купив ті яблука. А зайчик побачив, що лисичка продає свіженькі яблучка й купив у неї.

Наступного дня в їжачка заболів живіт після того, як він з'їв яблука. А у зайчика були надзвичайно смачні яблучка. І каже зайчик їжачкові: «Не їж ті погані яблука, бери мої смачні. Бо вовк тебе обхитрив, видавши не свіжі яблука за свіжі».

І сіли вони дружньо їсти смачні яблучка. Вони двоє друзів, а друзів слід виручати в біді!

Ось і казочці кінець, а хто прочитав – той молодець! 


Байка про собаку «Лапу»
Жила-була собака на ім'я «Лапа». Лапа була дружелюбною, у неї було дуже багато друзів. Найкращого її друга звали «Пушок».
Пушок, на диво, любив їсти сир. А Лапа любила їсти бульйон.
Якось одного разу дві собаки зустрілися на Ринковій площі. Пушок торгував сирами: моцарелою, камамбером, дор-блю, голландським, вершковим і навіть сирну піцу продавав. А Лапа прийшла за свій прилавок, де вона зазвичай торгує своїм бульйоном. На ринку вони обоє мали великий попит покупців. Котики й собаки підходили спочатку до Лапи, щоб поласувати її бульйоном, а після того до Пушка, щоб взяти піцу.
Пушок сказав Лапі: «Ой, подружко, я не знаю чомусь у нас мало молока, я не знаю чи зможу надалі утримувати свій бізнес». На що Лапа відповіла: «Давай підемо на ферму і запитаємо у собаки-фермера, або у його дружини чому така нестача молока». І пішли вони удвох на фермі. Як виявилося на фермі хтось покосив все поле й не було чим годувати корів. Тоді Пушок вирішив йти на пошуки злодіїв. А лапа хотіла його зупинити, щоб він не потрапив у якусь халепу й запропонувала подзвонити до поліції. Пушок сказав: «Добре, ти телефонуй, а я піду на пошуки сам, ти чекай мене тут». Пушок пішов до свого знайомого кота, який керує відділом приватних детективів. «Привіт, друже!» – сказав Пушок. Я розшукую якогось негідника, який викрав урожай трави на фермі, тому що тепер на фермі нема чим годувати корів. Може ти знаєш де траплялися ще такі випадки? Кіт-детектив відповів: «Так, на днях траплявся такий випадок. Є три підозрювані. Може ти покличеш фермера і він упізнає цього злодія.» «Добре, я його покличу» – сказав Пушок.
Лапа тим часом зателефонувала у поліцію. Головний офіцер відповів, що траплялися вже схожі випадки, є три підозрювані, але на жаль ми не знаємо хто це і в наших колег-детективів є теж три підозрювані. Головний керуючий кіт-детектив мені вже подзвонив. Йдіть туди, ми будемо на місці.
Коли фермер прийшов, він визначив хто є злодієм. Злодія покарали, а фермер і Пушок наладили кожен свій бізнес.
 
Як Пушок і Лапа кросівки продавали
Пушок був великим бізнесменом, він мав два прилавки на ринку з сиром та кросівками.

Ось одного разу Лапа прийшла на ринок торгувати своїм фірмовим бульйоном, а Пушок там продавав кросівки білого кольору, які світились червоним кольором. Лапа запитала у Пушка: «Що це за кросівки та скільки вони коштують». Пушок відповів: «Це найновіші кросівки за які кожен школяр буде згоден віддати велику суму грошей». Пушок повідомив, що продаж почнеться завтра о першій годині дня. А до цього часу підходьте до нас з Лапою і купуйте сир та бульйон, сьогодні знижка на сирну піцу та сир камамбер! Коли Лапа і Пушок йшли додому, то побачили маленьку собачку взуту у картон. Пушок запитав: «Чому ти не вдома і без взуття?» Собачка відповіла, що у неї немає дому. Тоді Лапа запитала: «Не хочеш пожити у мене вдома?». Пушок сказав: «А я дам тобі кросівки. Як тебе звати? Мене звати Слон». «А де ти живеш?» – запитав Слон у Лапи. Я живу на Парковій вулиці, а Пушок на Зимовій вулиці. «Де хочеш жити, там чи там?» – запитала Лапа у Слона. «Напевне, я хочу жити з Лапою» – відповів Слон. «Добре», – сказала Лапа. «Швидше, я готовий йти додому» – крикнув Слон. Лапа й Слон пішли додому відпочивати. 
На другий день друзі прийшли до нового прилавку з кросівками. Прилавок називався «У Пушка». Пушок дав Слону одну пару. Того дня Пушок й Лапа виторгували найбільше грошей, завдяки своєму новому другові, тому що Слон допомагав їм привертати увагу нових покупців.
Отже, слід запам’ятати ці слова: «Добро завжди вертається!»

 Казка, яку розповіли мені хмаринки
Чудо-хмаринка
Одного разу я довго дивився на небо і побачив там незвичної форми хмаринку, яка нагадувала слона. Вона була надзвичайно пухнаста та гарна. І тут я почув, що хтось до мене говорить, хоча навкруги нікого не було. Аж тут я підняв очі вгору, а це хмаринка говорила. Вона запитала мене: «Ти віриш в чудеса?». Я відповів: «Ні. Їх не буває». «Шкода, що ти так думаєш. Сьогодні я докажу тобі, що чудеса існують» – сказала вона. Я запитав: «Як ти мені це докажеш?». Тоді вона спитала мене в якій країні я б хотів зараз опинися. Я відповів, що хотів би зараз опинитись у США.
Тоді хмаринка спустилась до мене і сказала, щоб я сідав на неї і ми миттю опинились у США. Там ми відвідали музей динозаврів і хмаринка після цього повернула мене додому, навчивши при цьому вірити в чудеса.
З того часу я завжди вдивляюся в хмаринки на небі і дуже мрію побачити хоча б ще одну таку чудо-хмаринку…
   Ось і казочці кінець! Хто прочитав, той молодець!

Немає коментарів:

Дописати коментар