«КОЛИ СВІЖИМ ПОДИХОМ ГІР НАПОВНЮЮТЬСЯ ДУМКИ Й ЛЕГЕНІ…»

В лісах на Волині кували повстанці волю Україні, в Карпатах – долю. Мав Довбуш військо вірне, з гір та верховин скликав його: ходіть, хлопці, загарбників бити, народ від гноблення боронити. А перед тим наші прадіди, нащадки скіфів та білих хорватів, йшли через степи, через пороги запорізькі до гурту, до війська «вольного козацького», щоб «бусурманів шаблями рубати».

І не один день в році і не один рік в столітті оплакували трембіти. Погасли на маківках гір огні сторожових веж, та не погасли поминальні вогнища. «Молимось, Богородице…»

Богородиця Покровом Своїм, Омофором Ясним вкриває всіх: тих, що відвоювали своє – жовтим листом, й тих, хто на сторожі кордонів сьогодні – невидимою бронею від ворожих куль і снарядів. А тим часом говорить кожен з тих, хто подихом передзимових гір наповнив думки й легені: «Слава рідній моїй Україні!»

Марія Солтис-Смирнова 
ЯК БОГДАН КОЗАКІВ ВРЯТУВАВ

Богданчик сидів осторонь. Він мав кілька хвилин перепочинку, тому уважно дивився, як дорослі побратими тренують володіння шаблею.

Хлопчик, маленький та худенький, вже й не пам'ятав часу, коли жив за Січчю.

Мама його згадувалась теплом і запахом молока. Але молода жінка занедужала холодною зимою. Та й згасла, наче вогонь в печі.

Батько ж, вільний козак, забрав з собою сина на Січ.

Спочатку малого берегли, жаліли. Але, як підріс, то став він допомагати: то коней на пашу відведе, пісень їм поспіває, то кухарю овочів принесе та помиє.

Хотів Богдан справжнім козаком бути, з шаблею та конем. Та все це попереду.

А поки що малий боявся сказати комусь про своє бажання.

Мабуть, і далі не наважився, якби не випадок.

Зібрались якось козаки в степ широкий пополювати, чи на дичину, чи на воріженьків.

Та й сина батько взяв.

День виявився ясний. Козаки скинули жупани на возика, посадили серед них Богдана та й поїхали.

А малий заліз між одежі та й заснув.

Прокинувся від дзвону зброї та від якихось дивних слів.

Козаків зв'язали і за возом прилаштували.

А самі нападники сіли вечеряти кулішем.

Виглянув хлопчик – всі свої живі. А тих, чужих, біля вогнища так багато, що й світла не видно.

"Богородице, візьми нас під свій Покров, захисти нас."

Осіння ніч приходить раптово, розсипаючи по небу яскраві зірочки, а землю окутуючи в паморозь.

Побратими сунуться докупи, щоб не замерзнути.

"Так їх легше буде звільнити!" – подумав Богдан і дуже тихо спустився з возу. Тінню пробрався до козаків і розв'язав мотузки.

Козаки люди відважні. Пугачем покликав тато підмогу.

І, поки місяць не став високо в небі, всі козаки з піснями та здобиччю додому повертались.

А Богдана, хоч і був він малого росту, почали справжньої козацької майстерності навчати. Такий відважний хлопчик буде справжнім воїном.

Вікторія Дідоха

ТИ ПАТРІОТОМ БУДЬ!

Ти «патріотом» будь ще трішки,

І окуляри рожеві носи.

Жовто-синій і червоно-чорний –

прапори ці у тебе для краси.

Ти очі лиш розплющуй на красиву

Зеленооку дівчину в саду,

Дивись на неба повінь синьо-білу

і не звертай увагу на журбу.

Байдужим будь до розкоші мажорів

І не тягнися до народних мас.

У світі своїм будь, немов в коморі,

Допоки «вищі» тебе впишуть в «нищий клас».

Ти не звертай уваги на дорогі автівки,

Яких нині в чиновників пітьма.

Не намагайся зняти з неба зірку –

Зірки тобі не впадуть задарма.

А ще уважно слухай нашу владу,

ти слухай, слухай, й … наче зрозумій,

а ще злодійчуку і казнокраду

не душу… Гаманець йому відкрий.

Ти й далі слухай горе-патріотів,

З них кожен на обіцянки мастак,

І депутатів, наче розжирілих котів,

Яким завжди в бюджеті «коштів брак».

Тож патріотом будь без окулярів,

Байдужість перша вб’є – не москалі!

Ти розірви окови її чарів,

Пройдись босоніж по своїй землі!

Тарас Зварич
В КОЛЮЧІЙ ТЕМРЯВІ ТИСЯЧОЛІТЬ

В колючій темряві тисячоліть

Ліс за стіною хова таємниці,

Й коли над тобою зірка летить,

Здається, що все це – дрібниці.

Коли свіжим подихом гір

Наповнюються думки й легені,

В душі не лишається не залатаних дір,

І очі – спокійні й натхненні.

Прозорі, неначе якісне скло,

Вдивляються в світ неквапливо.

Мов, в намальоване полотно,

Створене майстерно й дбайливо.

                                        02:33

                                        08.08.2015

                                        с. Дуброва