… Так і хочеться сказати вересню: «Зігрій мене». Бо останній
поцілунок серпня був тепло ніжним. І
не загадуючи наперед, що буде завтра, ступаємо з року в рік тою торованою
стежиною молодої осені. Йдемо не закохані, йдемо зовсім байдужі до неї. Бо ще є
велика туга в серці за літом…
Тарас Зварич
Згадати все
Тримати
себе у рамках дозволеного.
Завжди
вибирати меншу з двох бід.
Згадувати
слова, які було промовлено,
Від
яких сходило сонце і танув лід.
Згадати
усе, що було забуто,
Стерто,
знищено без жодних слідів.
Усе, що бачив і що було почуто,
Усе,
що так змінити хотів.
Проводжати
сонце з пустими думками,
Просто
дивлячись на цей світ.
Хто
ми є?! і що було зроблено з нами?
Коли
зійде сонце й розтопить цей лід?
21:50
Ніч
Ніч
сумно стукає в вікна,
Але
це нічого, ще трохи і я звикну.
Все, що лишилось на лист у клітинку,
Ще
одна кава і дим у кватирку…
Ще
одна пісня про хороше минуле,
Ще
одне слово і досить, забули.
Ще
один раз подивися на мене
Й
зупиниться час, застигнуть вени.
Герої
книжок, яких ще не писали,
В
сотнях тисяч думок ми воскресали.
Шукали
правди поміж зірок.
Топтали
дороги й дивились на небо.
Завжди
ступали далеко за крок,
Просто,
нам цього було треба.
04:15
19.06.2015
Тетяна Грицан
Я б хотіла
Я
б хотіла, щоб сонце яскраве
посміхалося приязно всім,
Я б хотіла, щоб хмари кудлаті
принесли серцю радісний спів.
Я б хотіла, щоб листя осіннє
відкривало нам диво-красу.
Я б хотіла щоб думка чарівна
Знову віршем лягла на листку.
Я б хотіла рядки римувати
і всім вам щиро їх дарувати!!!
Ми бачились…
Ми бачились з тобою декілька раз,
Та встигли обмінятись почуттями.
Ти був такий веселий і привітний,
А я трохи несмілива…
Своєю усмішкою ти зачаровував мене,
І серце моє почало тріпотіти частіше.
Я стала сонечком для тебе серед хмар,
А ти для мене іскрою любові
Іще раз ми зустрілися з тобою
На вулиці з мільйоном перехожих.
Ти подарував мені свою усмішку,
А я тобі взаємністю відповіла.
Усе це відбувалось так швидко,
Що ні я він,ні я не признались в почуттях.
І серце моє розривалось від любові…
А згодом він далеко був і хтозна де думками.
І ми кохали один одного таємно,
Мріяли побачитись ще хоч раз ,
І знову обмінятись мовчки почуттями
Та цього разу вже сказати «Кохаю!» уголос.
Вікторія Дідоха
Ти іди…
Ти іди. Тільки тихо зранку .Ти іди так, щоб я не чула,
Не співай ці тупі серенади. Ти іди, поки я не заснула.Не гризіть мене, кляті спогади, не приходьте. Я спати не можу!
Ти для мене… бездонним був озером, діамантом яким дорожу.
Ти піди, коли все ще не втрачено, коли в серці, мов крапля ртуті
Холодіють про тебе спогади, геть знеможені, та не забуті.
Буде щастя литись асфальтами і щокою – сльоза в тумані.
А життя моє…стане слайдами на великім білім екрані.
Згодом хтось запитає, чи холодно й чи поснідала ситно я зранку,
І чи ти скучила, чи не морозно, чи я вбрала у спеку панамку…
Але зараз зі мною лиш пам'ять. І в думках – тільки спогади бідні.
Ще, звичайно, друзі з порадами. Бо вони лиш одні мені рідні.
Ти іди. Не вертайся. Не треба. Не вітай мене з святом. Бо…важко: –
Пам’ятай: я без тебе – амеба. Й фініш нині… І нині – розв’язка…
Зоряна Мовчан
Осіння пора
Осінь
– це пора казкова,
Пишнобарвна,
калинова.
Скільки
є довкола дива!
А
природа яка мила!
Й
врожаю навколо нас –
Все
приніс осінній час.
Та
не завжди осінь мила,
Та
ж буває і сльозлива.
Але
знаємо весь час –
Осінь
вернеться до нас.
Леся Дунець
Акровірші
Долина
Далеко від Києва
місто моє.
О, яке воно любе
мені й дороге!
Лежить розкішно в
підніжжі Карпат.
ЧИ ти до нас завітати рад?
Немов рідного
тебе зустрінемо ми,
А сонце привітно
кивне з висоти.
Львів
Левенятко
засмутилось,
Ь воно загубило.
Всі літери інші
зуміло зібрати
І виразно їх
прочитати,
Віршики навіть
навчилось складати.
Івано-Франківськ
Іван Франко тут
часто бував,
Вірші свої про
край цей складав.
А ще для дітей
казки він писав,
Навчав всіх і
поради корисні давав.
О, як люблю я
місто оце!
–
Фіалково небо
навколо цвіте,
Райдугу нам
подарувало воно,
А дівчатко
маленьке по місту брело,
На небо й веселку
заглядало воно.
Калюжа кожна
манила Іринку,
Іринку-смішинку,
веселу дитинку.
Вона своє місто
дуже любила,
Сонечку й дощику
щиро раділа.
Сьогодні дівчинка дуже щаслива:
Купає місто
бешкетниця-злива.
Дружба
Для мене друзі –
скарб дорогоцінний.
Разом ми – міцна
сім’я.
У нас думки та
інтереси спільні.
Живем, немов одна
душа.
Бо ми такі
веселі, спритні, вмілі,
Активні, добрі, і
тому щасливі.
Наталія Сивак
Любов
Любов
– це життєва туга,
Любов
– безкінечна смуга.
Любов
– це дві половинки,
Любов
– це серця кровинка.
Любов
– це коли я
Шепочу
твоє ім’я.
Любов
– це іскра життя,
Твоє в ній й моє майбуття!
Немає коментарів:
Дописати коментар