Україно – ти вистоїш!

В Україні триває війна… Повномасштабна, жорстока… Кожен із нас вже є її учасником. Кров’ю обливається серце від болю, а гнів і лють кличуть до боротьби та змушують, зціпивши зуби, повторювати знову і знову: Україно – ти вистоїш!
Хтось в цей час замкнув всі емоції і тільки фізичною працею рятується від паніки, а комусь необхідно виговоритись, виплеснути свій біль хоча б на папері. Пропонуємо вам доробок учасників літературної студії «Слово», створений не просто словами, а самим серцем. 

Мар’яна Вагіль

Україно – ти вистоїш!

Допоможи нам, Боже, допоможи! Щоб вистояли українці всі й не втратили своє! Стережи нас, Господи, стережи кожне життя безневинне, бо ж дитя Твоє! Допоможи, Маріє й Ісусе, допоможи! Накрий український народ Своїм Покровом! Від лукавого на всіх шляхах збережи! Щоб усміхались Весні знову й знову! Допоможіть, Архангели й Ангели, допоможіть! Щоб Україна була,як завше незалежна й вільна! Диявола від України відженіть! Щоб була наша держава соборна й сильна!

Дякую тобі, український солдате, що готовий життя віддати! Дякую тобі захиснику України, що не даєш супостату покласти нас на коліна! Дякую тобі українська дочко й сину, що так палко любиш нашу неньку країну! Дякую тобі й уклін до землі щирий, що не допускаєш злу нас перемогти й додаєш віру! Нападнику побажаю, доки є час - покайся, бо власноруч копаєш собі глибоку могилу! А ти український солдате додому лише живим повертайся, всі тебе чекають! УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ! Всі віримо щиро.

Прийшла весна... Розкрились обійми вогняні, усе, що демон для "розп'яття" приберіг. І десь в підвалах родиться найкращої нації дитя в пелені. А він вже без розбору розкидав, що міг. Життя незлічені в небо линуть, Бог вoрoта відкриває. Неначе падає завіса всіх зібраних пекельних сил. Лише Господь душі від болю й мук собою вмиває. Господь завжди опора, спасіння й найщиріший найсильніший тил.

 

Лілія Пінчук

            ***

Зброю - вервицю стисну між пальцями

І не страшно ні вдень, ні вночі.

В той момент я дверей не бачу

До яких не знайду ключі.

 

Лілія Сідор

Груні - вершини

Ви думаєте, я - звичайна жінка?

Бандерівка крута з лісів й дібров,

Мольфарка, берегиня, ніжна квітка,

Тече у жилах українська кров.

Ви думаєте, що впаду, зламаюсь?

Я ще добряче в'їмся в печінки,

Бо волю до життя безмежну маю,

За мною гори, діти і батьки!

 

Беззахисна? Ой, падоньку, ой Боже?

Бо чоловік давно уже в бою,

Ви кажете, мені на герць не гоже.

Я м@скаля в Карпатах спопелю.

 

Гей, гей! Високі плаї, полонино!

Споконвіків я Мавка із Карпат,

Хто з зброєю прийде, той і загине,

А я сильніша стану у стократ.

 

Трембіти плач не вчує м@скальнота,

Газдиня я і тут мої грунти!

Хай повертається у р#ськії болота,

Мої тут груні і мої світи.

 

Повернулись у Київ лелеки..

Повернулись у Київ лелеки,

Добрі вісники миру й весни.

Добирались нелегко, здалека,

А зустрілись з жахіттям війни.

Розгромлено гніздечко рідне,

Із опори обломки одні.

Все кругом у пітьмі, непривітне

І ридають вікна сумні .

Жваве місто немов надірвалось.

Тільки звуки важких канонад,

І руїни, і пащі від згарищ,

Зовсім інше, як рік той назад.

Тільки люди усі в захисному,

Невідомо свої, чи чужі?

І відкати осколки від грому

Недалеко на рубежі.

Підійняли лелеченьки  руки

І пташино молились за мир,

Та так щиро, що аж до розпуки,

Гіркі сльози котилися з крил.

Полетіли шукати притулку

І домівку лелечій сім'ї

У повітрі розмашисто, гулко

Крізь руїни і смерть, і бої.

Ще повернуться в Київ лелеки

І відпустять в політ лелечат,

Щоб щасливим лелечим клекотом

Перемоги вітати парад.

Києве! Молимось за тебе, за твоїх оборонців, твоїх мешканців

 

Ти вистоїш!

Така нація гідна жити!

Веде бої за весь світ.

Прокляття Вам, московити,

За смерть ви дасте отвіт!

Куди валізи збирати?

Вітчизну хіба забереш?

Вклоняюсь Вам, мужні солдати,

Ваш подвиг не має меж.

Вклоняюсь кожній родині,

Кожній вкраїнській сім'ї,

Оборону тримає хто нині

За мирну весну й солов'ї.

Молюся за Вас солдати!

Героям Слава повік!

Щоб Вас дочекалася мати,

Вернувся син й чоловік.

Україна з руїн востане,

Із нами Вітчизна і Біг!

Із хмари сонце прогляне.

Молитва - життя оберіг.

 

Лист з фронту

Пишу тобі послання, сину.

Люблю тебе, мій дорогенький,

За діток, маму й Батьківщину

Пішов у бій вчора раненько.

Ти слухай неньку, ти - опора.

Один козак в нашій родині.

Як згине вражая потвора

Посадимо сади в долині.

Сестричці помагай усюди,

Ви - мої крихтинки маленькі,

Хай виростуть з Вас справжні люди,

Тримайте за везіння жменьки.

Люблю Вас! Обіймаю ніжно.

Світлини любі  пригортаю.

Від однієї думки втішно -

Ваше життя охороняю.

            ***

Розгортай , враже, крематорії

Для своїх на моїй землі.

Дикуни із гнилої московії,

Ви - не люди й не звірі ви - ні!

ПеревЕртні з оскалом хижим,

Не прийме вас вкраїнська земля.

З тіл залишиться лиш попелище,

Не прийде і груз 200 здаля.

Ти не знала, руськая мати,

Де іде чоловік твій і син?

Український цвіт убивати,

Не вернеться живим і один.

Будеш рвати на собі волосся

Й проклинати потвору - царя,

Не розпуститься цвіт і колосся.

Не прийме їх ранЕна земля.

Ти на світ його чом пустила?

Убивати подібних собі?

Стане швидко усе немиле

Захлинешся в сльозах й журбі.

Спам'ятай і сина , і мужа,

Хай не бЕруть страшенний гріх,

Хай убивством не будуть простужені,

Не повернуться з димних доріг.

І горітиме слід під ними.

Проти Мордору небо й поля.

Ми і мертві будем живими,

Бо за нас Українська земля.

 

            ***

Вічна пам'ять Героям, які віддали життя

за нашу любу Україну, за нас, за майбутню

весну 2022 року.

Слава Україні! Героям Слава!

Не плачте, мамо! Я до Вас вернусь

З лелеками, як трохи потепліє,

Дощем весняним по землі пройдусь.

Так холодно. Чимдуж мені зимніє.

 

Не плачте, рідная. Я променем в вікно

Прилину весняного ранку

І поцілілую в змучене чоло,

Впізнаєте Ви сина по осанці.

 

Прошу, матусе. Я не дочекавсь

Поповнення щасливого в родині.

Мою дружину поохороняй,

Під серцем носить первістка- дитину.

 

Моя Ви найдорожчая рідня,

Повічно буду вірним охоронцем,

На небі Янголів поповнилась сім'я.

Я буде недалеко, ген за сонцем.

 

            ***

Подяка всім, хто на посту!

Хто в люту і важку хвилину,

Для України непросту,

Охороняє Батьківщину.

 

Хто вистояв, ні крок назад,

Забув про власнеє життя

Спинив собою вражий " Град",

За України майбуття.

 

Ви - наша гордість, наша честь!

Землі вкраїнської герої,

Куєте волю, як Гефест,

Нас захищаєте собою.

 

Ольга Головатюк

Молись за мир!

Упадь на коліна країно й молися

До Господа Бога щиро взивай,

Покайся в гріхах і навернися

Згадай про Творця і часу не гай.

Молитва - це зброя, яку не здолати

Потужна, єдина щоб перемогти!

Довірмося Богу, він знає що дати

Молися і вір то дійдеш до мети.

Єднаймось у слові мольби за країну

За світовий мир і за народ,

Любімо усіх як свою родину

Й прийде допомога із неба от-от.

Бог напоготові, ти тільки звернися

Він люблячий батько, чекає завжди.

Залиш уже гріх, покайся й молися!

Бог тебе чує, почуй його й ти.

Помилуй нас Господи Боже єдиний!

Почуй, бо благаєм за мир на землі!

Ми просимо прощення за всі провини!

Благаємо Боже, скажи війні - ні!

Тож йди і виконуй завжди Божу волю,

Люби і будь вірний йому до кінця!

Господь дасть усім нам щасливу долю

Приведе до радості, миру, добра!

 

Ольга Литвин

            ***

Скам'яніла душа: десь шукає псалмів...

в слові Божім, що в гаслі пророчім

нам оправдує смерть тим, хто смерті хотів,

піднімаючи Богу скривавлені очі...

скам'яніла душа: в ній немає жалю...

захлинається світ від нестерпного болю...

Розпанаханий день вкотре стріне зорю,

закривавлене небо спитає у Бога...

скам'яніла душа: де є правда свята?

як спитати у Бога простої поради?

і тремтяча рука вкотре пише слова:

- В нашім серці немає пощади...

            ***

Дожиємо: закінчиться війна...

Ми дожиЄмо, браття, знаю!

Тож на х.. биймо москаля

від гір Карпатських до Дунаю!

Хай на скрижалях імена

будем писати після бою...

Мовчи, розтерзана душа:

Не озираються в двобою!

Тож поговоримо потім:

нам є про що поговорити!

Збудуєм "Мрію", новий дім...

Ми мусим, братіє, дожити!

 

            ***

Тримайся, воїне, тримай!

Їм неба нашого не дай!

Їм сонце наше заступи!

Ми проклянем їх навіки!

"Хотят лі рускіє войни?..."

Тепер спитаємо їх МИ,

Бо в світі більшої чуми

тепер немає від Москви.

Літай, Наш "Привиде", літай

за тих, що вже за небокрай

пішли їх душеньки у рай...

Хотіли пекла - відправляй!

 

            ***

Не спиш... Я знаю - Ти не спиш!

Тобі не можна в ці хвилини спати.

В очі ординцям дивишся - стоїш,

бо ж за плечима рід і Ненька - Мати.

Ти - тут за всіх, у Тобі - тисячІ,

що кров'ю окропили рідну землю.

В Тобі - всі ми, і знам'я на плечі

нестимеш, як свічу в годину темну.

Ти вистоїш, Ти не один -

в Твоїм корінні прадідівські чати:

Бандера, Стус і Чорновіл

поруч з тобою будуть воювати!

Назарія Веснянко

            ***

Кроваве сонце кулями світило,

Бо ж Ангел смерті у моїй країні.

А душу й серце до агонії смутило,

Війна завдає болю цілій Україні.

 

Ридає мама, син вже не вернеться,

Свобода кров'ю юних здобувається.

Бо вже москаль не схаменеться,

Із нами Бог, лиш це не забувається.

 

Хоч ревотом ракети озиваються,

Пожежі спалюють будинки і життя.

Перевертні ці як ще називаються?

Дітей наляканих ховають в укриття.

 

До Бога українці й нині очі звели,

Хто меч підійме, від меча і згине.

Над Україною ширяють всі Ангели,

За мир молитва до небес долине.

 

            ***

Ці ночі й дні а ж вибивають з колії,

Йде серце в бій до вас, солдати.

Три дні і ночі духом в меланхолії,

Належну шану треба вам віддати.

 

А окупант - загарбник вже програв,

Невже не знав, що ми непереможні.

Хоча й спокійні дні в нас відібрав,

Але ми - українці на усе спроможні.

 

І захищати пильно будемо наш край,

Москаль не буде в ньому панувати.

Бо Україна для усіх нас дім і рай,

Який не вдасться й пеклу зруйнувати.

 

Молюсь за Україну, Боже збережи,

Й солдата, що тримає гідно оборону.

А ворогам Свою Правицю покажи,

Й зніми з диявола війни корону.

            ***

Вже п’ятий день ревуть гармати,

Руйнують наші рідні села і міста.

Приречені маленькі діти умирати,

Здіймаймо руки у молитві до Христа.

 

Гуртуймося, бо наміри лише свідомі,

Орді нацистській даймо гідно відсіч.

А наміри злочинні незбагнені, невідомі,

Й кровава і жорстока в нас триває січ.

 

Ми сильні духом, страх нас не руйнує,

Не переможуть волелюбний мій народ.

Останній день зими хай пекло все лютує,

Та виженуть герої з України всіх заброд.

 

Й небесне військо з неба допоможе,

Зітре з землі отих, хто Бога не бояться.

У цій війні лиш свята Правда переможе,

Насправді, українці лише Богові коряться.

            ***

Ми, українці, на коліна станемо,

Щоб попросити допомоги з неба.

Єдині ми у всьому, миру прагнемо,

Нам крові і загарбників не треба.

 

А градом сльози річкою стікають,

Орда проходить селами й містами.

Й на смерть вкраїнців прирікають,

Історія кровава твориться вустами.

 

Хоч і налякані, та сильні духом.

Сміливо, голіруч ідуть на танки.

Снаряди чують власним вухом,

Зруйновані будинки і альтанки.

 

Ми вистоїмо! Хоча ціна - життя,

Які мов трави смерть ще косить.

Назад уже немає більше вороття,

Зупинимо ці злодіяння, досить!

 

Наталія Якимів

Чужинцю

Чужинцю, жорстокий, навіщо стріляєш?

Навіщо невинних дітей убиваєш?

Чи думаєш, змиєш ти кров на руках?

Вернися і здайся, ми ж в Божих руках.

Ми єдність, ми сильні, ми ж разом усі

У радості й горі, у своїй журбі.

Ти ж вбивця і звір, пожирач наших душ,

Ти чуєш, чужинцю, Вкраїну не руш.

Тут моя домівка, тут рідна земля,

Тут моя робота, тут друзі й рідня.

Ти чуєш,чужинцю, я не втікаю

Я свою домівку тобі не лишаю.

 І хліба із маслом тобі не подам,

Води не зачеру,також не подам,

Бо ти не людина й святого не маєш

Невинних малят, ти гаде вбиваєш.

Мар'яна Хабер-Дудар