пʼятниця, 28 лютого 2014 р.

Сотня героїв з тисячі безстрашних

   ...бо герой – це людина, яка творить життя наперекір смерті. Один видатний філософ слушно зауважив: “Нещаслива та країна, у якої нема героїв”. Вдумаймося в ці слова. Очевидно, що ми – щаслива країна. Бо вкраїнці – хоробрі герої. Тисячі безстрашних вийшли на священну боротьбу з несправедливістю. Не забуваймо, що безстрашність – це, образно кажучи, – очі людського благородства. Але безстрашні люди бачать добро і зло не тільки очима, але й серцем: вони не можуть пройти мимо біди, горя, приниження людської гідності. Не пройшли і не пройдуть. Подякуймо їм уклінно. Повернемось до Героїв.. Витріть сльози з облич. Вони хочуть, щоб ми не плакали, а щиро помолилися і стали до державотворчої праці й втілили те що задумали, та не встигли вони. Згадуймо про Небесну Сотню та інших Героїв нашої історії не лише в поминальні дні – закарбуймо в свойому серці пам'ять про них назавжди. Бо, як промовляє нам повчання з Біблії: тлінне тіло, але душа – вічна. І слово нашої віршованої добірки – це данина Вічності.

Іванна Боднар
Життя – це мить, її ти бережи
Життя – це мить, її ти бережи,
Бо двічі повторити мить не можна,
І сам, собі зізнавшись, ти скажи,
Що неповторна мить й людина кожна.

Про це поети вже давно сказали,
І я теж повторитись не боюсь,
Та, уявляючи розкішні вілли, зали,
Багатство, золото та гроші, я сміюсь.

Сміюся щиро над усім матеріальним,
Воно ж бо в світі тлінне і не вічне,
А що потрібно кожному реально,
Це вміння жити й думати логічно.

У чому ж логіка життя, для чого?
Хіба без неї неможливо обійтись?
Хіба потрібним є сідло корові?
Хіба для того ти на світі народивсь?

Питань багато: сотні, тисячі, мільйони.
А відповідь, звичайно, є одна:
Людина вільна, ніякі кордони
Із Господом не роз’єднають, бо вона

Дитина Божа, і ніхто на світі
не має права на її життя,
Як господиня доглядає квіти,
Людським Господь піклується буттям.

Наталя Зелінська
Пам’яті героїв Майдану
Не надійся, мамо, що мене зустрінеш
Раннього світання з далечі доріг –
Я вже не приїду, бо час не зупиниш,
І не переступлю батьківський поріг.

Ти не плач, голубко,не тужи за мною, –
Як герой поліг я у тривожний час:
Більше ста нас впало за державу свою –
То бандитські кулі покосили нас.

Не сумуй, матусю, не сумуй, рідненька,
Що не вчую більше співу солов’я.
Вмерти за народ наш, за Вкраїну-неньку –
То така вже, мамо, доленька моя.

Як весна настане, й птахи заспівають –
На моїй могилі маки посади:
Як вони розквітнуть, то усі згадають,
Що в пелюстках маків – крівця молодих.

І в часи тривожні захистить державу
На Майдан прибудуть сестри і брати –
На землі й на небі – за спільную справу,
Небесная Сотня буде з ними йти!

Юлія Куцалаба
Один день України
Затьмарила сонце
Недолі пітьма,
Та народом нині –
Небесної Сотні душа.
Довго тривали
Протести та побиття,
Горе принесла
Проти зла війна.
Народ наш козацький
З Майдану не йде –
На смерть він
за волю і правду піде.
Настане той час,
Як мати-Україна
Місце найпочесніше
В Європі знайде.

Христина Креховецька
Небесна Сотня
Боролися за кращу долю,
За Україну, рідний край,
Щоби здобуть народу волю.
Їх подвиг завжди пам`ятай!

Щоб людям краще стало жити,
Бійці злетіли в небуття!
Та не забудуть їхні діти,
За що пішли вони з життя.

Небесна сотня --- це герої:
Брати, батьки, чиїсь сини.
Перед катами у двобої
Поклали голови вони.

Але герої не вмирають,
Вони живуть в наших серцях,
Як білі голуби, злітають
До Бога в чисті небеса!

понеділок, 24 лютого 2014 р.

вівторок, 11 лютого 2014 р.

Читаймо серцем!

   ... бо чекаємо весни. Без неї всі ми – як без любові. Але хіба можна уявити світ й людину в ньому без прекрасного почуття, котре існує в різних іпостасях: до Бога, вітчизни, батька-матері, рідних та близьких нам людей. Любов до однієї людини вчить нас обожнювати Всесвіт. “Будьмо щасливими, ступивши на поріг весни, яка живе в серці кожної людини” – такий лейтмотив цієї філософсько-романтичної добірки віршів від Тараса Зварича.

Чекатиму весни
Мрійлива думка в голові
(Скажу “Ні” сам собі):
Почнеться осінь –
Чекатиму весни,
Почнеться осінь –
Затихнуть грози,
Пов’януть ружі,
Опаде листя,
Прийдуть морози,
Застигнуть сльози неба –
Так треба.
Застигнуть й тихо
Впадуть до землі.
Застигне грім
Десь вдалині,
Затихнем й ми
Під покривом зими.
Та нас розбудять
Весняні струмки.
Я вірю, що
Пройдуть морози,
Почнуться грози
І прилетять птахи.
А поки що...
чекатиму,
чекатиму весни...

Що у твоїх очах?
Що у твоїх очах?
Що за цими шпалерами в квіти?
Куди ділись дорослі діти,
Що гуляли колись по ночах?

Що у твоїх очах?
Що ховаєш завжди за ними,
Коли разом проводим хвилини?
Що витає в твоїх думках?

Що у твоїх очах?
Куди дівся той вогник грайливий,
Що так лагідно кликав: “Мій милий!”
І розвіював будь-який страх?

Що у твоїх очах?
Що за цими шпалерами в квіти?
Ми не дорослі ще, але вже не діти,
Хоча досі літаєм у снах.

На тому кінці в телефонний динамік
На тому кінці в телефонний динамік
Хтось так лагідно скаже: “Привіт!”,
Немов у пітьмі увімкне ліхтарик
І подарує миттєвий політ.

На запитання: “Як твої справи?”
Як завжди, відповість: “Все окей”
Й тепло, жадане й ласкаве,
Пронесе через сотні ночей.

Збереже необачно кинуте слово
І почує тебе до кінця,
Дасть пораду обов’язково,
Ніби ти – маленьке дитя.

Сталеве серце й нові бажання
Сталеве серце й нові бажання,
Нові амбіції та сподівання,
Нові думки й нові поеми,
Вірші нові й нові проблеми.
Робити що, коли не сам,
Але самотній,
Коли в душі десь там
Вітер холодний,
Коли іти вже не під силу,
Але й упасти неможливо,
Стояти й дивитися далі,
Як доля пише твій сценарій,
Повзти й спокійно жити,
Бо крил нема – то й не летіти,
Схилитися, скніти, усе лишити,
Коли говорить досвід: “Неможливо”
І розум каже: “Ти здурів”?
Тоді говорить тихо мрія:
“Усе можливо, ти б довів,
Що мрій нездійснених нема.
І хоч людина росте без крил,
Літати може її душа”.

Я вірю
Я вірю в те, що час поверне нам усе по правді,
Все до останнього, хто що там заслужив,
Що він покаже, чого вчинки наші були варті
І хто в житті таки нічого й не зробив.

Я вірю в те, що колись таки настане правда,
Нехай безглузді, нехай наївні мої мрії.
Але хіба погано вірити в щасливе завтра?
По-моєму, ще гірше – жити без надії.

Я вірю в диво. Так, воно насправді є,
Нехай там що нам кажуть люди.
Тільки до того серця воно дістає,
Хто вміє справді бачити і чути.

Я рани затягну нитками свободи
Я рани затягну нитками свободи,
Я шрами сховаю під покривом слів
Й ту мрію, що так часто хотіла турботи,
Назавжди викину зі своїх снів.

Я біль утамую віршами поетів
Я час збережу на пожовклих листках
Й словами давно забутих куплетів
Віджену від себе будь-який страх.

Я серце зігрію думками про літо
І сонце триматиму в своїх руках
Й, забувши про все, буду просто радіти,
Бо бачу себе у твоїх очах.

вівторок, 28 січня 2014 р.

Ми – українці, ми – європейці!

  ...споконвіків сповідуємо найвищі європейські духовні цінності. Вони присутні в нашому родовому дереві вже тисячі літ. І ніхто з сусідніх народів не повинен українців безцеремонно повчати, бо, як влучно зауважив поет Борис Олійник, “ми вже тоді білили свою хату, як ви іще не вийшли із печер”. Маємо гордитись тим, що ми, працьовиті, волелюбні й розумні люди, попри нелегкі історичні реалії, бережемо самобутність, утверджуємось на нашій, Богом даній землі.
   З найоптимістичнішими думками даруємо Вам цю тематичну творчу добірку учасників літературної студії “Слово”, яку вони створили, будучи очевидцями й учасниками суспільнотворчих реалій сьогодення.

Юлія Куцалаба
Українська мова
Українська наша мова –
Мелодійна, барвінкова!
Прикрашаєш ти наш край,
Відкриваєш стежку в рай.
Всі поля, гаї, простори,
Луки, ріки, і гори й доли –
Все належить лиш тобі,
Люба серцю ти мені.

Права
У кожного з нас є свої права –
Ми робимо те, що бажаємо.
Сміх, щастя й любов,
Радість й краса …
Є люди, які цього не знають.
У світі багато ще зла і біди,
Кожен з нас з цим зустрічався
граючи в гру “Що, Де? Коли?”:
Дізнаємось,
Хто з ким змагався
Змагаючись з кимось, втрачаємо глузд,
Та часто одне забуваємо:
Що, не знаючи творіння законів,
Людина про права заявляє!

Вікторія Юшко
Україна
Україна – моя ненька:
Гарна вся її земленька.
Рідний край – розкішний гай,
А навкруг усе – як рай.
Гарні всі її простори –
Долини, річки і гори.
І належить їй серденько,
Бо Вкраїна – моя ненька!

Віталіна Гошовська
Бажаю добра!
Так хочеться всім побажати
Щасливих і радісних літ!
Так хочеться всіх привітати
І обійняти весь світ!

Щоб сонце ласкаво зігріло
Яскравим промінням усіх,
Щоб все нехороше пропало,
Як давній, відлежаний сніг.

Нам жити потрібно щасливо,
Добро несучи всьому світу,
Щоб він виглядав так красиво,
Як вітка весняного цвіту.

Земля щоб покрилась квітками,
Світ з себе почни ти міняти,
Щоб разом співати з пташками
І разом із сонцем сіяти!

За Божим законом живи ти,
Роби всюди й завжди добро,
Щоб гарно і радісно жити,
Щоб всім тільки добре було!

Юлія Путько
Роби добро!
Запали іскру в серці своїм,
Їй розгорітися дай.
Вогнем нездоланним своїм
Ключі від добра шукай!
Хай хмари пройдуть
І хай сонце сія.
Душу теплом зігрій.
Магію в серці добра відкрий,
Квіти любові засій!
Знайди у собі нові почуття,
Які оживлять серця.
І буде з тобою Ангел добра
Й жар-птиці два вірних крила.
Себе ти любові віддай,
Роби добро
І щастям сіяй!

Тетяна Грицан
Вчинок
Поглянь на себе,
Поглянь на свої вчинки.
Для чого жити?
І для чого ти живеш,
Якщо таке безглуздя
Тебе й мене оточує весь час?
Для чого куриш, п`єш,
Вкорочуєш життя?
А може, в тебе думка
Лиш одна: щоб закінчилось
Це нікчемнеє життя?!
Але воно, повір,
Наповнене добром,
І щастям, і любов`ю –
Не тільки лиш людською кров`ю…
Роби добро та залучай
до цього інших.
Роби добро,
Щоби навкруг усе
Раділо і цвіло!

Христина Стецьків
Любов
Любов земна людину зігріває,
Звеличує і творить чудеса,
Всіх робить кращими, над світом підіймає,
У ній – натхнення, радість і краса.
А без любові – в світі не прожити,
Тоді веселка щезне із небес,
І раптом стануть чорно-білі квіти,
Й не буде з нами казки і чудес!