Ми – українці, ми – європейці!

  ...споконвіків сповідуємо найвищі європейські духовні цінності. Вони присутні в нашому родовому дереві вже тисячі літ. І ніхто з сусідніх народів не повинен українців безцеремонно повчати, бо, як влучно зауважив поет Борис Олійник, “ми вже тоді білили свою хату, як ви іще не вийшли із печер”. Маємо гордитись тим, що ми, працьовиті, волелюбні й розумні люди, попри нелегкі історичні реалії, бережемо самобутність, утверджуємось на нашій, Богом даній землі.
   З найоптимістичнішими думками даруємо Вам цю тематичну творчу добірку учасників літературної студії “Слово”, яку вони створили, будучи очевидцями й учасниками суспільнотворчих реалій сьогодення.

Юлія Куцалаба
Українська мова
Українська наша мова –
Мелодійна, барвінкова!
Прикрашаєш ти наш край,
Відкриваєш стежку в рай.
Всі поля, гаї, простори,
Луки, ріки, і гори й доли –
Все належить лиш тобі,
Люба серцю ти мені.

Права
У кожного з нас є свої права –
Ми робимо те, що бажаємо.
Сміх, щастя й любов,
Радість й краса …
Є люди, які цього не знають.
У світі багато ще зла і біди,
Кожен з нас з цим зустрічався
граючи в гру “Що, Де? Коли?”:
Дізнаємось,
Хто з ким змагався
Змагаючись з кимось, втрачаємо глузд,
Та часто одне забуваємо:
Що, не знаючи творіння законів,
Людина про права заявляє!

Вікторія Юшко
Україна
Україна – моя ненька:
Гарна вся її земленька.
Рідний край – розкішний гай,
А навкруг усе – як рай.
Гарні всі її простори –
Долини, річки і гори.
І належить їй серденько,
Бо Вкраїна – моя ненька!

Віталіна Гошовська
Бажаю добра!
Так хочеться всім побажати
Щасливих і радісних літ!
Так хочеться всіх привітати
І обійняти весь світ!

Щоб сонце ласкаво зігріло
Яскравим промінням усіх,
Щоб все нехороше пропало,
Як давній, відлежаний сніг.

Нам жити потрібно щасливо,
Добро несучи всьому світу,
Щоб він виглядав так красиво,
Як вітка весняного цвіту.

Земля щоб покрилась квітками,
Світ з себе почни ти міняти,
Щоб разом співати з пташками
І разом із сонцем сіяти!

За Божим законом живи ти,
Роби всюди й завжди добро,
Щоб гарно і радісно жити,
Щоб всім тільки добре було!

Юлія Путько
Роби добро!
Запали іскру в серці своїм,
Їй розгорітися дай.
Вогнем нездоланним своїм
Ключі від добра шукай!
Хай хмари пройдуть
І хай сонце сія.
Душу теплом зігрій.
Магію в серці добра відкрий,
Квіти любові засій!
Знайди у собі нові почуття,
Які оживлять серця.
І буде з тобою Ангел добра
Й жар-птиці два вірних крила.
Себе ти любові віддай,
Роби добро
І щастям сіяй!

Тетяна Грицан
Вчинок
Поглянь на себе,
Поглянь на свої вчинки.
Для чого жити?
І для чого ти живеш,
Якщо таке безглуздя
Тебе й мене оточує весь час?
Для чого куриш, п`єш,
Вкорочуєш життя?
А може, в тебе думка
Лиш одна: щоб закінчилось
Це нікчемнеє життя?!
Але воно, повір,
Наповнене добром,
І щастям, і любов`ю –
Не тільки лиш людською кров`ю…
Роби добро та залучай
до цього інших.
Роби добро,
Щоби навкруг усе
Раділо і цвіло!

Христина Стецьків
Любов
Любов земна людину зігріває,
Звеличує і творить чудеса,
Всіх робить кращими, над світом підіймає,
У ній – натхнення, радість і краса.
А без любові – в світі не прожити,
Тоді веселка щезне із небес,
І раптом стануть чорно-білі квіти,
Й не буде з нами казки і чудес!

В очікуванні щастя і добра

   ...бо на порозі – Новий рік та Різдвяні свята. Кожен з нас мріє й надіється на торжество вічних і незмінних цінностей. Починати треба з себе. Вірити треба всім. З найщирішими вітаннями даруємо Вам цю тематичну творчу добірку учасників літературної студії “Слово”.

Діана Гісяк
Новорічна казка
Петрик цілу ніч не спав,
Не дрімав й хвилинки,
Бо на казочку чекав
Він біля ялинки.

Ждав, що Дід Мороз прийде,
Принесе пакунки,
В гарну казку заведе,
Вручить подарунки.

А під ранок задрімав, –
Сон прийняв, як ласку.
Трохи прикро, що проспав
Новорічну казку.

Христина Стецьків
Новорічна розмова іграшок
   Іграшки на новорічній ялинці оживають. Але це відбувається тоді, коли їх ніхто не бачить і не підслуховує.
  ...В кімнаті тихо, темно, тільки мигтять різнокольорові вогники новорічної гірлянди. Новенький сріблястий Дід Мороз хмурить свої волохаті білі брови й велично поглядає на красуню-ялинку та її мешканців: іграшки різних кольорів, барв і відтінків, з оригінальними візерунками. Старі й нові іграшки перемовляються, розповідають одна одній про життя.
  Гномик з білою борідкою примостився на гілочці біля чарівного будиночка, з-за якого виглядає пухнастий сіренький зайчик.
  Найстаршою іграшкою на ялинці є півник. Він зовсім неяскравий між новими іграшками, але може розповісти багато цікавого, адже святкував на ялинці не один Новий рік.
  ...Цікаво хоч би раз послухати кожному з нас історії іграшок: хто де виготовлений, хто які країни бачив, з ким зустрічався на своїм шляху до ялинової гілки. Так ми відчули б продовження новорічної казки.

Уляна Бернацька
Різдво
Як стане осінь зовсім на краю,
Й холодна мряка в душу зазирає,
“Прощай”, – кажу я журавлю,
Бо в жовтім листі літо догоряє.

На стежку, груднем приморожену,
Сніжинка перша ніжно упаде,
За нею – біла пелена знеможено,
Бо з танцем снігу скільки свят гряде!

Вельми палке бажання жити
Пронизує усе моє єство,
Хочеться заново відкрити
Найбільше свято, яким є Різдво.

В цей день велике диво сталось:
Нам Бог послав Сина Свого, Христа.
Із ним Добро у світ наш увірвалось –
Це славлять в коляді наші уста.

В оселі кожній – вдячні господині,
На столах вбраних – хліб й кутя.
Лине Різдво по рідній Україні,
Утверджує надію на життя.

Оновлене "Слово"

  Немає нічого вічного під сонцем. Час – категорія продукування змін. Вони потрібні, бо без них людина занепадає духом, і серце її кам’яніє, і думки її застигають, як смола. Але кардинальні зміни не завжди себе оправдовують. Мудрий господар, збудувавши добротний дім, не стане руйнувати його в одну мить до фундаменту щойно гряде доба інновацій. Натомість – оновить за сучасними технологіями так, щоб добре й затишно жилося всім мешканцям.

   Минає сім років з часу створення літературної студії "Слово", яка успішно діє при центральній районній бібліотеці. Її робота всі ці роки була щедра на духовні врожаї. Однак будь-яка нива виснажується. Чим можемо підживити ниву, на якій зростає "Слово"? Авжеж, тільки добірним зерном духовності. Тому розширюватимемо нові горизонти творчості. Члени літературної студії матимуть змогу й надалі публікувати свої твори не лише у блозі "Слово молодих", збірках чи альманахах, ініційованих центральною районною бібліотекою. Плануємо також відновити на сторінках регіонального тижневика "Добра справа" літературну сторінку "Срібне коло", маємо амбітні плани щодо співпраці з всеукраїнськими друкованими та електронними виданнями. На творчі зустрічі з літераторами-початківцями запрошуватимемо відомих майстрів слова.

   Творчість, натхненна "Словом" – вже в передбаченні зустрічі з читачами. А ми з нетерпінням чекаємо на тих, хто пробує свої сили в поезії, прозі, драматургії. Двері літературної студії завжди люб’язно відчинені для Вас, дорогі автори-початківці з числа школярів, студентів. Будемо раді бачити на наших засіданнях також вже відомих молодих авторів й поважних. Запрошуємо до тіснішої співпраці вчителів української мови й літератури та прихильників рідного слова.

Пам’ятаймо, що навчати можуть нас інші, учити себе можемо тільки ми самі. Тому, не розпорошуючи даремно слів – нумо до щирої й натхненної праці!

  З повагою Галина Максимів,

редактор, перекладач, член Національної спілки журналістів України

Буття любові

   Вже відривається листя від красивих, ошатних дерев і, вальсуючи, вкриває осінню землю. Ностальгічний час затуманює серце часом настільки, що а ж притуплюється радість життя. Починаєш замислюватися про сенс буття, шукаючи у ньому перли вчорашнього щастя. Та, проте, знаходиш у своїх роздумах буття любові, за яке хапаєшся вустами і серцем. Адже ціллю твого існування є жити, писати, кохати, про це нагадує нам віршами Зоряна Січка.

 

Радість життя
Солодкий плід і заборони,
Життя свого ти знай кордони.
Міцні кайдани й каяття
І спробуй поверни життя.

Навіщо жити і страждати?
Навіщо все на світі знати?
Навіщо мріяти й втрачати?
Ти й так не зможеш покохати.

І відповіді не шукай,
Бо це закриті двері в рай.
Там Єва з Адамом живуть,
Коханню вірність бережуть.

Їх змій-спокусник стереже
І душі їх не віддає.
Ти ж шлях свій обираєш сам,
Візьми й довірся небесам.

Можливо, жити краще будеш,
Про все погане і забудеш,
Бо час лікує, ти ж це знаєш
І віру в себе не втрачаєш.

І прийде білий кінь до тебе,
А ти візьми й повір у себе.
Втішайся радістю життя,
Воно на мить коротку схоже,
Бо хто пішов у небуття,
Радіти цьому вже не може!!!

Сенс буття твого
Ти п’єш, куриш і вмираєш,
Життя проходить, ти же знаєш.
Той шелест трав, ті почуття,
Ось це і є твоє життя.

Ти віриш і тебе кидають,
Це боляче й вони це знають.
Кохаєш, мариш і п’янієш,
Це келих долі й нічого не вдієш.

Тяжкій той біль, душевні рани
І омиваєш все сльозами.
Порив сердець, колючі рози,
Вони вмирають у морози.

Як ті два лебеді живуть
І віру в краще бережуть.
А ти борися за щастя це,
Але ж не знаєш його в лице.

Ця пристрасть, це страшне бажання
Не втратити свого кохання.
Солодкий мед, пахучі квіти,
Відчути це все треба вміти.

Про честь свою не забувай,
Буття любові пізнавай.
Звільнись з кайданів вороття.
Й кінець – кінців цінуй життя!

Життя
Життя, як сигарета
Викурюєш і смерть.
Пройде в житті карета,
Як втратиш, ти є мрець.

Не мрій ти про майбутнє,
Сьогоднішнім живи,
Бо так з косою й не скаже:
“Покайся й відпусти!”

Не встигнеш слово мовить,
Як будеш у раю
Й знову будеш змушений
Віддати душу свою.

Запам’ятай три речі знову:
“Живи, пиши, кохай!”
І це ж ти добре знай
Сім’я, родина, діти
Найголовніше у житті.

Можливо, допоможе у тому каятті.
Живи по законах на цьому світі ти,
Бо так і не зумієш
Прощення знайти!!!

Друг
З тобою зустріч випадкова,
Для тебе я була знайома.
Ти став для мене лиш одним,
Який підтримав й не ганьбив.

Для мене ти є просто друг,
У час страшних тих завірюх,
Тебе не кину в час лихій,
Хоч би прийшлось у бій тяжкий.

Не дам втонути у журбі,
Хай панує радість у житті.
Я буду зіркою твоєю,
А ти надією моєю…
З тобою друзі назавжди!!!