Ангели Майдану

Вісім років тому ці лютневі дні були сповнені болем, люттю, самопожертвою і відчайдушністю одних та нелюдською жорстокістю – інших.

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Ангели загинули за правду, свободу, незалежність держави, щоб ми могли любити свою країну, пишатись нею і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним.

Ці гіркі події не могли залишити байдужими і наших студійців, які сплели поетичний віночок шани героям Небесної Сотні – «Ангели Майдану».

Юрій Бойчук 

    Небесній сотні присвячується

Україно, наша мати!

Ти героями багата,

І за твоє майбуття

Віддали люди життя.

Полягли молоді хлопці,

Їм не страшно було зовсім,

Захищали світ собою,

Смерть косила їх косою.

 

Нема їхньої вини,

Що на землю посягли,

Мати й батько важко плачуть,

Бо майбутнього не бачать.

Внуки їх осиротіли,

Не того вони хотіли,

Ті холодні автомати

Забирали брата в брата.

 

Снайпери стріляли вміло,

Серце їх окам'яніло.

Все це гроші,

Все це влада –

Це є громадянська зрада.

Сотню будем пам'ятати,

Їхні вчинки прославляти.

Хай земля вам буде пухом,

Жити будем з вашим духом.

 

Мар’яна Григорська-Оглаб’як

    Присвячується Роману Гурику

Я на мить стала думкою твоєю:

«...Школа...інститут...сім'я...

Хороша робота...відпочинок з сім’єю...

Щоб була щаслива кохана моя!

А ще треба мати хорошу зарплату,

І модну машину і дачу в селі...

І сина чи дочку я так хочу мати!

Щоб «татку» від серця сказали мені...

Любові я хочу просто, земної...

І щастя простого, що в серці живе!...»

Але

Україна...майдан...барикади...

Лиш снайперським куля...секунда і...все!!!

 

Уляна Дмитрів

    Слава Небесній сотні!

 Слава Небесній сотні!

Героям нашим – Слава!

Крізь жертви незворотні

Пройшла наша Держава.

Лилися кров і сльози

Й мольби Євромайдану,

Стояли в дощ й в морози,

Хто заспіва «Осанну?»

 

Дзвони Церков вкраїнських

Небесній сотні дзвонять

І свічі плачуть болем:

Цвіт нації хоронять…

 

Щоб воля й правда жили,

Гідність людей цінилась,

Життям всі дорожили,

 Вкраїна відродилась.

 

Лампадки й живі квіти

 Хресну встелять  дорогу,

В серцях вам вічно жити,

Борці за перемогу!

    ***

Крізь біль сердець вкраїнських матерів

І сльози мільйонного  народу

Вам Світла пам'ять в вічність пролягла

Героям – невмируща слава в нагороду!

 

Небесній сотні дзвони дзвінко б'ють,

Плам'я свічок освічує дорогу

Від Вас – нам всім, щоб ми не змарнували

Ціною  людських жертв  здобуту перемогу!

 

    ***

Україно! Ти в мене одна

Ти як Бог і як душа – єдина

Бережи усіх своїх дітей

Миролюбна, славна, солов'їна.

 

Найсвятіший клаптик на Землі

Там де  дім, сім'я – як скарб безцінний

А таких мільйони тут, як я

Кожному свій край є  незамінний

                                                    

В ім'я жертв, що на Вівтар лягли

Щоб Соборна була в нас Держава

Боже правий, цілий світ, скажи.

Гідно жити тут нема в нас права?

 

Не мовчіть, кричіть, бо нині ми,

Завтра інший хтось в пекельній пастці

Ми – за МИР НА ВСІЙ ПЛАНЕТІ, ну, а ви???

Зупинім  глобальне зло у людській масці!!!

 

Ольга Литвин

    Пам'яті Героя Небесної Сотні Романа Гурика

Дуже-дуже щемить і уже не минає,

Із відгомоном болю, той день пам’ятаю.

Барикади. Майдан… І чорнявий хлопчина,

де в кучерях ховалася юність грайлива.

 

Хоч в кучерях ще вітер коханої подихом грав,

Він за покликом серця, із вольними духом стояв,

Бо зродилась в той день в ньому нова людина:

В його серці жила, лиш єдина кохана ­ Вкраїна!

 

Він не думав про те, що знайде його куля зрадлива,

що застигне в кучерях останняя крові краплина.

Видно знав, що та «місія» дуже для нього важлива:

тільки так буде жити єдина його Україна!

 

Мар’яна Григорська-Оглаб’як

Мар'яна Хабер-Дудар

 Лілія Сідор

Різдво в кожному серці

Понад 2000 років новині, яка збагачує кожне людське серце. Бо сталось найвеличніше чудо зі всіх чудес. Діва народила сина. Казка? Ні, реальність, бо ця Діва стала матір’ю Божого Сина.

Як і в ті давні часи, хтось спішить Йому, Ісусикові, віддати свої дари і подякувати за дар життя, а хтось інший – хулить, ненавидить і прагне погасити віру і правду, які пломеніють у людських серцях.

Людина – розумна істота, тому сама має збагнути, що народження Спасителя світу відбулося з Божої волі…

Сьогодні входить у наші душі радісне передчуття великого свята – народження Божого Сина… Направду, нам даються добрі дива. Хочеться очистити дух від рутини і впустити у серце новонародженого Ісуса. Щастя – це перебування в одному домі із люблячими людьми. Це тоді, коли не бракує доброго слова, обіймів і спільної молитви за мир і єдність народів.

Це добре розуміють всі ті, хто вірить у диво, а по вірі нам і стаються дива.

Отож, зупинімося, і пошукаймо провідну зорю, яка приведе, як колись царів, нас до стаєнки, в якій вже зачекався малий Ісусик.

Знайдіть час на ближніх і подаруйте їм промінчик радості, а для внутрішньої гармонії не забудьте про колядки, добру зимову казку, дитячі роздуми про все, що дійсно є найважливішим у житті людини. Все це ви знайдете у цій добірці відео від учасників студії «Слово».

Приємного перегляду і щасливого Різдва!

Добра казка

 Вже грудень підходить до завершення. Незабаром залишиться в минулому цей важкий і непередбачуваний 2021 рік. Починається переосмислення прожитого і пережитого. Роздумуємо про життя і його першопочаткову цінність. Про нашого Творця, який вдихнув у нас життя і довірив нам інших людей, щоб разом ми вірили лише в добру казку, яка відродить життя для майбутнього.

Марія Бойчук

              Добра казка

В моєму серці не було страху й немає,

Його Господь охороняє,

Від фальші та облуду-тьми,

Всевишній, весь народ, убережи!

 

Зоря ранкова вмиється росою,

Проміння Сонця морок спопелить,

Пташина заспіває стоголосо,

Земля прокинеться в ту ж мить.

 

І заживемо всі разом щасливо,

Бо знаєм, що таке біда,

У погляді та добрім слові

Відродимо життя для майбуття!!!

 

Мар’яна Вагіль

                        Павутинка життя...

Павутину не втримати – вона за вітром хилиться.

Нектар дуже солодкий,але цвіт сам не запилиться.

Роси блиск неповторний на сонці, але його боїться,

Слова – це перли мови, але деякі так без причин і не мовляться...

Найкрасивіша троянда без нестачі води засихає,

Найлютіша віхола все ж колись спиняється, затихає...

Непомітно,але трава бринить, що по ній недавно ходили,

Живемо день за днем, але себе істинного не всі находили.

Перенасичені дощами ріки з берегів на волю виливаються,

А береги потоків витримують – частинами обриваються.

Деякі люди від гордині мовчки в своєму світі захлинаються,

а інші від чужої байдужості у сірих стінах бідності скитаються.

Павутину іноді вітри не руйнують, зачепившись на щось - обриваються.

І схоже що ми власним життям ткаємо.

Хтось захопившись грою у віражі хвилею штормою в скали приб'ється,

Час ніколи не стоїть на місці, чи в когось не запізно проснеться.

                ***

За життя велика дяка Богу,

і за людей, що є поруч у ньому.

Що показує Бог завжди правильну дорогу,

й своєму даному Ангелу святому.

За всі дари, що Бог завжди приносить,

дарує Він блага всі повсякдення,

і в замін Він нічого не просить,

лише роздає всім Любов й благословення!

Спасибі людям, що в житті є підтримкою,

чи досвідом гіркоти чи радості,

чи просто однією невагомою хвилинкою,

які приходять без злості й заздрості.

Спасибі Богу, за все, що Бог мені дарує

і всі люди в ньому неспроста.

Кожний день якоюсь неповторністю чарує.

Має в собі завжди нові натхнення намиста!

Оксана Сподар

                          Молитва

Господи! Змилосердись над народом моїм!

Цю ненаситна війну зупини, наче бурю на морі!

Дай нам пройти по воді за велінням Твоїм

Й не потонути в сльозах і безмежному горі!

 

Отче наш! Тільки на Тебе надія одна!

Віримо в Тебе і в силу Твою всемогутню!

Пащу вогненну розкрила голодна війна

І пожирає беззахисне наше майбутнє.

 

Матінко Божа!Покрий омофором святим

Многостраждальний народ, що взиває до Тебе!

Поки одні тут біжать за тільцем золотим,

Інших Ти вже зустрічаєш у Божому небі…

 

Гинуть найкращі! Не сотня – вже їх тисячі!

Вже їх додому ніколи й ніхто не поверне.

Спомином світлим прилинуть при сяйві свічі…

Боже! Очисти Вкраїну од всякої скверни!

 

Знищи ненависть і зраду, а дай каяття

Лютим загарбникам й нашим захланним іудам!

Пекло страшне зупини! Хай квітує життя!

Кожної миті хай воля Твоя з нами буде!

 

ВІРУ даруй нам таку, щоб пройти по воді,

Жодного разу об сумнів гіркий не спіткнутись,

Щоб Україна і квіти її молоді

В МИРІ і ЛЮБОВІ до Тебе змогли усміхнутись!

Іванна Мальон

Лілія Сідор

Любов Тимчій

Наталія Воробець-Якимів

Ольга Литвин

Ти – чистий любові подих

    Осінь, розсипавши листочки до ніг, вже втомлено ходить садом мрій, чекаючи що ось-ось її замінить зима. Ностальгійно, печально, навіть час від часу слізно... Оголені дерева не тішать око, а серце зачиняє двері перед радістю, бо здається, ніщо вже її не віщує.

    На межі переходу осені в зиму так щемко-щемко буває душі, та є книга, кава і вірші. Прекрасні вірші улюблених поетів, та перші, ще не смілі, писані юними серцями.

  Сьогодні пропонуємо познайомитись із новою учасницею літературної студії «Слово» – Вікторією Кажук, яка щиро ділиться неспокоєм закоханої душі , і від цього світ стає трохи світлішим, і ти розумієш, що комусь потрібен в цім світі.

Я думаю завжди про тебе

Я думаю завжди про тебе,

Мої очі горять, і серце тремтить.

Хочу бути твоїм закоханим небом

Назавжди, а не на мить…

Щоб ти цілував мої губи так ніжно…

Щоб ти шепотів, що я тільки твоя,

І щоб кохання це сяяло вічно,

Бо – ти нездійсненна мрія моя.

 
Чарівний вечір коло хати

Чарівний вечір коло хати

Вже дивиться в моє вікно.

Не можу я в цю нічку спати, –

Натхнення радісне прийшло.

Весна настала – оживилась

І крила розпустила я,

І сонце до вікна спустилось,

Принесло пісню солов’я…

Мої білі невинні крила

Мої білі невинні крила,

Ще опущені, милий, знайди.

Коли скажеш, що я твоя мила,

Полечу за  тобою в світи.

 
Підніму їх і просто злечу

В небеса дивовижної мрії.

Про минулу печаль промовчу, 

Сонце радості душу зігріє…

 
Пісня

Я хочу залишитись тою,

Якою була я завжди.

Поринь у світ цей загадковий,

В якому бачилися ми.

Метелик крилами махає,

І я стою у тишині…

Що, милий, сон цей означає?

Будь ласка, розкажи мені.

    Приспів:

Я хочу летіти у вітрі подій

З тобою, милий мій друже!

Ті сльози дівочі від моїх мрій…

Хай зникне навік байдужість!.

А сльози тихенько ллються

І щоки мої лоскочуть…

Хай очі мої сміються!

Тебе я зустріти хочу…

Ти - чистий любові подих

Ти - чистий любові подих,

Ти  вечір моїх сподівань,

Чарівних снів моїх дотик…

Ти  янгол моїх бажань:

Бажань бути з тобою,

Бажань поцілунків твоїх.

Як жаль, що ти не зі мною!

Я тихо палаю від снів…

Пісня

Віра в прекрасне у мені живе,

І небо ясне в очах цвіте,

Сльози тихо котяться по щоці…

Скажи, чому ти поселився в моїй голові?

    Приспів:

Скажи, чому в мені живеш?

У снах тебе я бачу й наяву.

З моїх думок не пропадеш,

Лише тебе я так люблю…

 
Я знаю, це почуття не мине.

І я подивилася у твої очі.

В моїх ти побачиш іскри мрії,

І знову сльози, що котяться при тобі, –

Без тебе я жити не хочу…