Буковинський жайвір

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тілько камінь має…

Ці хрестоматійні рядки Сидора Воробкевича залишаються актуальними і досі. На ті часи це був вияв українського патріотизму на батьківщині автора – Буковині, де ще й не було натяку на пробудження національної свідомості в середовищі української інтелігенції. Тому, не випадково, за словами Івана Франка, Сидір Воробкевич був одним з «перших жайворонків нової весни народного відродження» саме на Буковині. Він разом із Юрієм Федьковичем та Ольгою Кобилянською своєю творчістю пропагували єдність нашого краю з іншими українськими етнічними регіонами, незалежність і цілісність українського народу та української культури.

Багатогранна діяльність Сидора Воробкевича як письменника, композитора, диригента, педагога та громадського діяча мала великий вплив на подальший розвиток української національної культури в Галичині та Буковині.

17 травня, з нагоди 185-ї річниці від дня народження Сидора Воробкевича, літературна студія «Слово» Долинської ЦПБ (керівник – Марія Креховецька) разом із викладачами Долинського ліцею «Інтелект» Тетяною Сенчак та Іриною Бойчук, бібліотекарем Іриною Байсою на уроці зарубіжної літератури провели годину поетичного настрою «Буковинський жайвір».

За словами Тетяни Ярославівни Сенчак (вчителя української та зарубіжної літератури), українська література є посестрою зарубіжної літератури, а співпраця таких двох особистостей світового значення як Міхей Емінеску (румунський Шевченко з Буковини) і Сидора Воробкевича, який поклав на музику слова румунського лірика, подарувала двом культурам велетнів світового мистецтва, які оспівували і прославляли рідний край.

Студійці та учні 9-В класу відкрили для себе Сидора Воробкевича. Дізнались, що Воробкевич був єдиним композитором тогочасної Буковини і є автором 26 музично-драматичних творів симфонічної, камерно-інструментальної музики, понад 40 солоспівів на власні тексти, обробок народних пісень. В його літературному доробку – вірші, поеми, оповідання, новели, нариси, сміховинки, повісті реалістичного та романтичного характеру. Писав Воробкевич українською, а також німецькою і румунською мовами. Чимало творів митця перекладено німецькою, болгарською, російською та іншими мовами. Йому був присвоєний лицарський хрест ордена Франца Йосифа. У 1993 році засновано літературно-мистецьку премію імені Сидора Воробкевича.

Учасники години поетичного настрою переглянули також відео «Невигадані історії (Сидір Воробкевич)», продемонстрували майстерне виконання його поетичних творів.

На уроці звучали пісні на слова та музику Сидора Воробкевича: «Вже бубон грає», «Заграй ми, цигане старий», «Колискова», «Рідна мова», «Чом красна Буковина», «То наші любі, високі Карпати».

Сподіваємось, що в учнів та студійців неодмінно залишаться гарні спогади про захід і нові знання про письменника, який, незважаючи на життєві незгоди, сумніви і часом нерозуміння друзів, присвятив себе служінню рідному народу. Бо ж про такі особистості учні повинні знати, адже забуваючи власну історію, не мають права творити сучасність.