Активною учасницею творчого кола літературної студії є цьогорічна
випускниця Долинського природничо-математичного ліцею Ірина Седельнікова. Вона
зізнається, що почала писати саме під впливом побаченого і почутого на студійних
засіданнях.
З творчими починаннями Ірини вже мали змогу ознайомитись читачі студійної
літературної сторінки «Срібне коло», яка публікується періодично у тижневику
«Добра справа».
А сьогодні для Вас її нова творча добірка: щира, відверта, актуальна. Ми
впевнені: заклик молодих «Ти лети, лети до хмар!» – це окрилене і щасливе
майбутнє рідної України!
Я дивлюсь…
Я дивлюсь у
вікно,
А за вікном –
пустка,
Тихий і безмежний
край
Силуети бездушних
тіл майнають
І губляться між
темних хмар…
Гидкі, їдкі думки
їх катують,
Не даючи прожити
дня.
А ти лети, лети
до хмар
Бо ти не ниций і
брехливий,
Ти – чистий, як
озон й кришталь
Не розпорошуєшся на
частини,
Коли того так
треба нам.
Багато
Багато слів вже
сказано,
Багато сліз вже
вилито,
Одне лиш н змінюється
Моя любов до
темряви.
Бо тільки там
відкриється
Істина одна
Душа – це не
історія ,і навіть – не життя.
Це просто край,
де демони літають,
І тараканчики
біжать
До серця твого
справжнього,
Або до Морока.
Бо куди їм бігти,
Від заздрощів і
лінощів
Або від пустоти?
Весняна ніч
Місячна весняна
ніч.
Тиша…Дощ… Вокзал…
Ми тікаємо від
людей
Поміж тихих і
бездушних трав.
Ми віримо у те,
що десь далеко
Нас не знайде
біда,
Що лихо обмине
нас стороною,
Накриє радості
стіна…
Але ми гірко
помилились,
Бо горе скрізь,
де є жива душа.
І кожен з нас так
палко
мріє підкорити
злі стихії,
і зраду, і
брехню, й недолю.
Але не легко це
зробити
Без серця з щирою
душею…
Немає коментарів:
Дописати коментар