“...На рідну мову та свою державу,
На гордий прапор золотисто-синій...”
1710 року гетьман Війська Запорозького Пилип Орлик написав на староукраїнській мові та латинській мові текст Конституції. За нею українському народу не судилось жити – перший європейський правовий документ нового часу залишився письмовою пам’яткою і для європейців, і для українців. Нова українська Конституція написана. За нею живемо. Меншість українського суспільства має за собою владу, але не право, більшість – право. Право на слово, думку, мирне завтра...
Тарас Зварич
***
П'ю чай, молюся, пишу.
Слухаю, співаю й мовчу
Просто знай – я тебе не залишу
Я для тебе все це роблю.
Ти для мене – любов і натхнення,
Ти для мене – радість й печаль.
Просто знай – я твій раб без прощення,
Я буду для тебе міцнішим за сталь.
І я пишаюся тим, що ти є у мене
Саме ти, мені інших не треба.
Проте знай – це за тебе рватиму вени
Я за тебе помру просто неба.
Ти для мене – все, чим я дишу,
Ти для мене – миліша за рай.
Просто знай: я тебе не злишу
Моя Україно, мій рідний край.
***
Герої не помирають на ліжку під вечір
Від простої застуди або від складної ангіни,
Їм не потрібні всі оці зайві речі,
Вони не зі слів знають, що це – руїни.
Руїни кварталів, доріг і чужої душі.
Любові, сердець і людини.
Вони не збирають в полях спориші,
Їм приносять їх на могили.
Герої помирають без страху в очах
Спокійно йдуть у лапи звіра.
І не завжди з автоматом в руках,
Але завжди їхня зброя – це віра.
Героїв пам'ятає нове покоління,
Вони – іскра в наших очах.
Вони посіяли добре насіння.
Герої не вмирають! В не байдужих серцях!
Вікторія Дигас
Українська сім’я
Жили-були три брати славні
Добрі, мудрі та ще й вправні.
Сестра Либідь – гарна й щира,
Всіх братів своїх любила.
Кий - трудівник – місто збудував,
І Києвом його назвав.
Щек – вірний помічник,
Правою рукою був.
А Хорив у бою всіх перемагав,
І піснями утішав.
Ось така родина прекрасна,
Добра, щира, та ще й уміла!
Всіх ворогів з ніг позбивала,
Рід і місто прославляла.
Усі раділи, раділа і я,
Що всі покоління – дружна сімя!
І підтримуємо одні одних завжди,
Бо всі ми – споріднені земляки,
Тому пишаймося цим! –
Що, народжені в чудовій країні,
Ми живемо в нашій рідній Україні!
Рай і Україна
Є на світі Божий рай –
Невідомий людям край.
Але рай для нас – країна,
Наша рідна Україна!
Мар’яна Вовк
Мрія про майбутнє України
Україна – мальовнича держава, де дівчата – як червона калина, де спів солов’їв – як голос сопілки, де милозвучна мова, якою творять свої шедеври поети. У серці кожного країна саме така, ми любимо її й робимо все, щоб вона процвітала. Та чи знаємо, що Україна пережила? Чи бачимо справжню душу своєї батьківщини зараз?
Нелегко довелося моїй країні. Плюндрували, нищили, зневажали, катували. Забороняли не тільки говорити, але й думати. Воля була найбільшою мрією багатьох поколінь, народ мусив гнути спину на чужому полі, збирати врожай не для своїх дітей. Дуже боляче зараз це розповідати, бо знаємо усе, через що довелося пройти моїй рідній державі.
Вистояла. Власною кров’ю виборола волю – той неоціненний скарб, який і досі дуже дорогий кожному. Безліч соколів – Хмельницький, Сагайдачний, Залізняк, Гонта – крильми билися проти ворогів і перемагали. Вони зорали ґрунт для вільної України, а багато поетів допомогли збудувати таку велику оселю – нашу Батьківщину.
Здавалося б, усе має моя держава: родючі ґрунти, моря, гори, широкі лани. Встигли ми збудувати багато заводів і фабрик, бо багата земля на корисні копалини. Тому й зазіхали сусіди на добро нашої держави. Народ вистояв. Але чому ж зараз життя українців не таке, як хотілося б? Бо не вміємо використати, як належить, усе те, що подарував Бог.
Я вважаю, що саме теперішня молодь зможе внести своєю працею та зусиллями нашу Україну в ряд найкращих країн світу. На наше покоління покладена велика місія – стати свідомими патріотами. Скажете, забагато мрій? Але ж ні, бо перший крок ми вже зробили: вийшли на Майдан і висловили свою думку, стоїмо, боремося за краще майбутнє, прагнемо жити в європейській демократичній країні.
Важливим кроком до кращого майбутнього є розвиток науки. Створімо гідні умови для того, щоб майбутні генії працювали у своїй державі, дарували розум і робочі руки Батьківщині, а не шукали заробітку за кордоном. Вважаю: треба подбати про впровадження новітніх технологій, які б зменшували витрати, але збільшували прибутки. Тоді рівень життя в Україні значно зросте. Якщо українці будуть матеріально забезпечені так, як європейські сусіди, тоді Батьківщина розвиватиметься, і мої мрії здійсняться.
...Пророк нації Тарас Шевченко дав нам настанови: “обніміться ж, брати мої”, “учітесь, ...думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”, “нема на світі України, немає другого Дніпра”. Зрозуміла їх і я, а тому шукаю шляхів до великого майбутнього своєї країни!
Іванна Хомин
Моя батьківщина
Найдорожче для кожної людини – це колиска, в якій вона народилася, це її Батьківщина. На її стежках вона зробила несміливі перші кроки, промовила перші найдорожчі слова рідною мовою, заспівала щиро першу пісеньку і закружляла у першому своєму таночку. А ще – вчилася творити добро, пізнавала світ і себе у ньому.
Для мене такою землею є Україна. Я люблю свою країну, її гори, степи, ліси, міста і села, її народ. З ранніх років батьки навчили мене жити в гармонії з природою свого краю, бачити, слухати і шанувати її. І тепер я не зірву жодної квіточки, що замріяно задивляється зіницею – сонечком у безмежжя блакитного неба, ані різьбленого листочка, що тріпоче від ласкавого вітрика, не сполохаю пісні пташинки, й кроків працьовитої мурашинки.
Моя Батьківщина – це вечірні замріяні зорі, високе й могутнє Сонце, веселкова дуга над двома берегами, дивний Місяць, що так схожий на людину (молодий, уповні й старий). А ще – люди, які стоять біля мене оберегом і дарують тепло , радість і любов.
Кажуть, що людина – ніби верба: всюди приживеться. Так, і в чужій стороні можна жити, працювати, творити добро чи зло. Але завжди стискатиме серце сум за рідною мовою, за батьківським домом, за пахощами трав у милій, далекій уже стороні.
Я так люблю тебе, моя Україно! Горджуся народом своїм: героями і трударями! Не бути без тебе мені, як без сонця, без слова батьківського, без ласки маминої!
Діброва гай, усе довкола –
Це наша українська мова.
Люби її, не забувай –
Це твій один-єдиний край!
Немає коментарів:
Дописати коментар