ЛОВЦІ ВІТРУ ВІЧНОСТІ

Побачила світ чергова тематична сторінка літературної студії "Слово"... 
Запрошуємо до читання!

Почуття, котре тримає небо

Кажуть, що три найкращі речі в житті – Любов, Поцілунок та Посмішку ми маємо віддавати іншим. А ще – зобов'язані берегти в серці чисте, наче джерельна вода, почуття – Кохання. Бо воно тримає Небо над всіма нами...

Тарас Зварич

Моє небо

Моє небо, прошу, прийми мене до себе.

Підтримай мої слабкі крила, і я завжди буду поряд тебе.

Навчи мене літати крізь шторми і шквали,

Прошу тебе, навчи, адже ми цього так чекали.

Скільки разів себе я уявляв поміж твоїх хмар,

І завжди вірив, що отримаю від тебе цей ось дар.

Й тепер, коли ти дозволило мені отак витати,

Я буду тут! Допоки не впаду! Мені нема чого втрачати.

Я надто довго ходив по землі, вдивляючись в твої простори.

І ніколи тебе не забував, кажу ж тобі: ніколи.

Тому прошу, прийми мене до себе, моє небо.

Підтримай мої крила, адже я на все готовий, щоб бути біля тебе.

                                     31.01.2016

Чужі вулиці

Чужі вулиці мовчали пустотою вікон,

І я шукав твоє обличчя у тій пустоті.

Ти могла б бути зображена на одній із ікон,

І всі люди тоді б поклонялися тільки тобі.

Тиша дзвінка з рядками лягали в блокнот,

І всі ті рядки були тільки для тебе.

Велике місто задихалося від сухот,

І я в тому місті просив допомоги у неба.

Просив допомогти тебе одну віднайти,

Помогти не загубитися у цих лабіринтах.

Я знав, що для цього мені треба просто піти,

Як йдуть герої романів на затертих сторінках.

Я знав, що сон мої вікна точно мине,

Думки відгородять його від мене.

Але мені вже було начхати на це,

Бо я думав тільки про тебе...

                                     18.11.2015

Вікторія Дідоха

Моя любов

Моя любов помре під вечір,

Відчувши вітер холоднечі.

Ти день у день жадала втечі,

Так й не відчувши рідні плечі.

Я загублю її під ранням,

Всеочевидячим повстанням.

Я серцем розірву світання,

Замисливши стрімке блукання.

І все до чорта – скажу тихо,

Бо все мине, мине і лихо.

Любов вмирає стиха, стиха,

Перетворивши нас у психа…

Будь!

Закрий лише очі свої,

Розплатишся щастям зі мною.

У серці побудь ти моїм.

Ти ім’я моє не забудь,

Його закарбуй у думках.

Ти лиш будь, ти лиш будь, ти лиш будь

І частіше з’являйся у снах!