вівторок, 27 червня 2017 р.

«А ти лети, лети до хмар!»

Активною учасницею творчого кола літературної студії є цьогорічна випускниця Долинського природничо-математичного ліцею Ірина Седельнікова. Вона зізнається, що почала писати саме під впливом побаченого і почутого на студійних засіданнях.
З творчими починаннями Ірини вже мали змогу ознайомитись читачі студійної літературної сторінки «Срібне коло», яка публікується періодично у тижневику «Добра справа».
А сьогодні для Вас її нова творча добірка: щира, відверта, актуальна. Ми впевнені: заклик молодих «Ти лети, лети до хмар!» – це окрилене і щасливе майбутнє рідної України!

Я дивлюсь…
Я дивлюсь у вікно,
А за вікном – пустка,
Тихий і безмежний край
Силуети бездушних тіл майнають
І губляться між темних хмар…
Гидкі, їдкі думки їх катують,
Не даючи прожити дня.
А ти лети, лети до хмар
Бо ти не ниций і брехливий,
Ти – чистий, як озон й кришталь
Не розпорошуєшся на частини,
Коли того так треба нам.

Багато
Багато слів вже сказано,
Багато сліз вже вилито,
Одне лиш н змінюється
Моя любов до темряви.
Бо тільки там
відкриється Істина одна
Душа – це не історія ,і навіть – не життя.
Це просто край, де демони літають,
І тараканчики біжать
До серця твого справжнього,
Або до Морока.
Бо куди їм бігти,
Від заздрощів і лінощів
Або від пустоти?

Весняна ніч
Місячна весняна ніч.
Тиша…Дощ… Вокзал…
Ми тікаємо від людей
Поміж тихих і бездушних трав.
Ми віримо у те, що десь далеко
Нас не знайде біда,
Що лихо обмине нас стороною,
Накриє радості стіна…
Але ми гірко помилились,
Бо горе скрізь, де є жива душа.
І кожен з нас так палко
мріє підкорити злі стихії,
і зраду, і брехню, й недолю.
Але не легко це зробити
Без серця з щирою душею…

четвер, 1 червня 2017 р.

День щастя

…Береш на руки. Спостерігаєш за кожним рухом маленької ручки, ніжки, губки... Диво є, хто ще сумнівається. Треба поспішати розпізнавати світ. Усього так багато різнобарвного і цікавого. Тепер вас двоє. Мама і дитя. Йдеш і слухаєш щебет своєї маленької пташки. Життя наповнене змістом і обсипане квітами надій нашого завтра.



Ліля Пінчук
Колискова
Спи дитинко, спи маленька,
Очка закривай.
Буду тебе колихати,
А ти засинай.
Хай тобі насниться
Цілюща криниця,
До якої роєм
Птиці прилітають.
Птиці – голосниці
Чудесні жар-птиці
Тебе звеселяють,
Пісеньки співають.
А золоті коні
з неба прилетять
Сядуть на долоні
Й знову полетять.

Мар’яна Григорська
Донесла
Спить в колисочці дитина,
Пташка золота,
Крапля моя чиста – чиста,
А в душі проста.
Ти, як ангел в людськім тілі,
Молишся за нас.
Дякую, тобі серденько,
Що ти є у нас.
Ручка твоя мов пелюстка
Троянда – княгині,
Навіть сонце поклонившись –
Всміхнеться дитині.
Я до неба доторкнулась,
І взяла частинку
Тебе, пташко кохана,
Донечко, дитинко.

Душа моя
Маленька долонька у моїй руці,
Цікавістю світяться очі невинні.
У мене від щастя – сльоза по щоці,
Життя я віддам цій дитині єдиній.
І перше це «мама», що линуло з губ,
Які ще ніколи гріха не казали.
Торкнусь до малесеньких твоїх рук
Бодай вони зла тай ніде не стрічали.
Тебе заколишу на своїх руках,
Немов у колисці тебе загойдаю –
І хай у тендітних, святих твоїх снах,
З тобою я, доню, до неба злітаю.

Мар’яна Вагіль
Колискова
Спи, серденько, засинай.
Очка закривай, бо ніч така коротка.
Спи, пташко, ангел поруч з тобою
Виростай здорова з Божою мольбою.

Спи, росинко, всюди вже тихенько,
Нічка все вкрила, ранок так близенько.
Спи, краплинко, хай насняться сни веселкові,
Бо завтра чекають тебе досягнення нові.

Спи, зіронько, не тривожся, мама біля тебе.
Хай буде завжди ніжне і привітне ясне небо
Спи, лебідко, хай всі тендітні твої мрії збуваються,
Бог дав життя воно лише розпочинається.

Спи, світлиночко, тобі місяць й зіроньки сіяють
Вітер гіллям ледь – ледь стиха колихає,
Спи до раночку, хай нічого не тривожить
Дякую тобі і допоможи нам Боже.

Квіти – діти
Сонце нестримне, тепле, миле, гаряче
Кожної миті серденько радіє і плаче
Як і прекрасні оточують нас «квіти»,
Та це ж наші любі найрідніші діти.

Сонця проміння високо та низько.
Іноді десь далеко, душею разом, все ж близько.
Квіточки – діти їх треба ростити:
Доглядати, опікуватись, леліяти, любити.

Усі дітки наші – чужих дітей не буває і бути не повинно
Найсвітліші серденька, оченятка діток безвинні
Дай волю теплу, щоб повірили в себе.
Вони не спроста подаровані небом.

Коли з’явилася на світ дитина моя
Коли зявилася на світ донечка моя
Неначе дива – ворота ураз відчинились.
Зійшла із неба благодать, ясна нова зоря
Світлими промінцями сонця спустилась.

Коли з’явилася моя маленька доня
Найбільше щастя на моїм путі.
Маленький ангел в мене на долонях, –
Тендітні рученята сповнені мрії золоті.

Коли на світ з’явилась тендітна кровинка,
Я ще тоді не знала що боятимусь щохвилини –
Щоб завжди була поруч ця перлинка.
Не має ж ріднішої для матері і дитини.

Коли з’явилася донечка моя
Це щастя материнства просто невимовне.
Від першого погляду й голосу не уявляю себе без неї я,
Дитяточко – це сенс життя, а все інше умовне…

понеділок, 15 травня 2017 р.

Дорога до справжнього щастя

Так хочеться розкинути на вже означений двома-трьома рядками листок паперу пелюстки червоних троянд. Відпочити душею й серцем, а очам укотре дати змогу порадіти. Щастя такого, направду ніхто не в змозі дати жінці. Вона радіє, бо отримала від Бога найбільший дар, дар материнства. Перебувати в очікуванні дива. Сльози і сміх. Вітер, дощ, сонце, сніг, туман, роса.
Всі муки чекання поступово підходять до завершення, бо відчуваєш наближення Дива. Жінка бачила Ангела, якій ні на мить не відходив від новонародженого, даючи зрозуміти, що таке справжнє Щастя без меж. Мати цілувала, пригортала до серця дитя і плакала від радості.
І всі недоспані ночі заколисують лебеді материнства.

Мар’яна Григорська
***
І знов весна! І знов святкує світ!
А з ним у парі Небеса Величні!
І шлють вони на землю свій привіт,
Зберігши правду і закони вічні.

Лиш мама може ніжно шепотіти
Лиш мама може лагідно казати
Лиш мама може міцно обіймати
Лиш мама може щиро все прощати!

Бузковий аромат вкриває землю
Каштанів цвіт піднісся в небеса.
Коли Її не було – в світі темно!
З Її приходом – з'явилась краса.

Лиш очі мами вміють "так" дивитись,
Її цілунок гоїть весь мій біль.
І руки її вміють так чинити,
Що в цукор перетворять навіть сіль!

Лиш мама може ніжно шепотіти
Лиш мама може лагідно казати
Лиш мама може міцно обіймати
Лиш мама може щиро все прощати!

Вероніка Сопіра
***
Люба матусю, тобі я вклонюся.
За доброту й материнську ласку,
За чарівну наніч казку,
За веселі пісні й добру науку
Поцілую ніжно твою руку.
Притулюсь до тебе — й незабудка зацвіте, 
Нею любов щира і безсмертна проросте.
Завжди ж бо мені допомагаєш,
Розраджуєш та окриляєш.
Тож подяку щиру складаю.
Молюсь за тебе і благасловляю!

Ірина Седельнікова
Мама – квіт душі моєї 
Мама – квіт душі моєї, 
Найрідніша на землі
Ближчої нема за неї.
 
І не зрадить, не покине,
А підтримає тебе,
Мама – промінцем прилине.

Любіть завжди матусю
Бо це ж вона життя вам дарувала,
Із щирістю до неї пригорнуся…