«Я своє серце вже поклала на вівтар»

  Нещодавно до літературного об’єднання «Слово», яке діє при Долинській ЦПБ долучилась не просто авторка поезій, а красива, розумна жінка-муза. Творча і дуже чуйна особистість, яка, як християнський психолог, безкорисливо допомагає всім, кому важко, бо має добре серце та щиру душу. Пані Ірина – практичний психолог, вчитель християнської етики, (при церквах катехизує дітей, ділитися знаннями про Бога, гідно плекаючи майбутнє покоління). Членкиня Асоціації психологів України, магістр богослов’я та філософії, катехит, вчитель методист, співавтор книг з християнської етики (які отримали гриф міністерства освіти), у минулому голова методичного обʼєднання вчителів християнської етики, членкиня творчої майстерні з написання підручників при Івано-Франківській Митрополії, лауреатка обласної літературної премії ім.Ольги Дучимінської. І що не менш важливо – дружина та мама двох дітей.

   Народилася Ірина Яблонь в мальовничому селі Гошів, що на Прикарпатті. Ще змалечку вона присвячувала своє життя Богові, була учасницею Марійської дружини, завжди відвідувала Богослужіння та катехизи, тоді вперше вона почала виливати свою душу в прекрасне – поезію. У студентські роки вона продовжувала писати. А вже під час праці вчителем в Долинському ліцеї «Європейський», Долинському ліцеї номер 5 та Тяпчанському ліцеї вийшла її перша авторська збірка «Я своє серце вже поклала на вівтар». Книга зацікавила багатьох поціновувачів віршів, читачам перегукувалися слова, які були професійно оздоблені у поезії.

    Творчість пані Ірини є простою, доступною та базується на власних переживаннях. Тисячі людей які знайомі з нею, відгукуються позитивно і, як правило, чекають зустрічі,  бо її присутність та слова мотивують людей повірити в себе та заново загорітися бажанням жити у важкому часі, у часі війни. Працюючи понад 20 років вчителем їй вдалося залишитися в серцях багатьох учнів, і зараз, коли вони зустрічаються з нею, згадують ті переломні моменти в житті, з яких Ірина Михайлівна допомогла їм вийти.

     Отож запрошуємо і вас поринути у поетичний світ Ірини Яблонь.

Усміхнися мені, Україно!

  Сьогодні, коли ще триває війна у нашій країні, а мирне населення потерпає від російської агресії, важливо виховувати дітей в любові до рідної країни, до її культури, історії, традицій, до краси рідної природи. Поезія, написана про Україну в цей нелегкий час, зворушує, зачаровує душу й серце. Тож насолоджуйтеся патріотичними рядками, написаними нашими авторками: Лілією Сідор, , Іванною Шершень, Олександрою Телегою-Дужак, Тетяною Бріцькою, Леонією Кіряковою, Марією Бойчук, Любов’ю Тимчій. У прочитанні молодших учасників літературного об’єднання «Слово».

Тисячі мелодій тепла

    Літо – це не просто найтепліша пора року, це час, коли милуєшся красою природи, серцем і тілом відчуваєш кожен сонячний промінчик, дотик теплого дощику, запах улюблених квітів, гудіння бджілок, аромат солодких ягід, шелест колосків та солоний присмак моря. Отож, ловіть колекцію віршів, присвячених літу, від майстрів поетичного слова, учасниць літературного об’єднання «Слово» Любові Тимчій, Марії Бойчук, Лілії Сідор та Іванни Шершень у виконанні молодших учасників літературного об’єднання.

«Думки свої в клубок переплела»

  Надзвичайно приємно стає на душі, коли чуєш про людей, відданих книзі. Людей, які працюють з книгами та творять їх зміст. Наталія Якимів, про яку хочеться сьогодні написати, наша краянка, уродженка села Максимівка. Наталя закінчила Вигодську середню школу, пізніше з відзнакою Львівське поліграфічне училище та Калуське училище культури. Із 1999 року і до сьогодні працює в Новоселицькій сільській бібліотеці – філії КЗ «Вигодська ПЦСБ». Заохочує і привчає своїх відвідувачів читати книги та проводить із ними різні цікаві заходи. Ця красива жінка є матір’ю трьох синів. Вона пише вірші, деякі з них можна прочитати у збірнику «Пані бібліотекарка», упорядником якого є Василь Бабій. Найбільше в житті любить квіти, книги і фотографії. До вашої уваги відео з віршами Наталії Якимів.