Людське життя
Людське життя залежить від обставин
І тих людей, яких зустрінеш ти.
В щоденному житті вирішуємо справи
Найважливіші серед суєти.
Та кажуть, що ніщо не випадкове,
Людей цих посилає нам Господь.
І все, що станеться, це твоя доля.
І зустрічі були всі для чогось.
Може і так. Тому не сперечаюсь.
Ніхто не знає завтрашнього дня.
Ми від життя лише добра чекаєм,
Та часом не на місці в нас душа.
Для тіла і душі різні потреби.
Часом гармонії між них нема.
Душі так хочеться злетіть до неба,
Та тіло її стримує дарма.
Буденні клопоти нас тягнуть в трясовину,
Щоденних справ стає все більше в нас.
І наміри душі інколи гинуть,
Бо сивину вплітає в коси час.
Не нарікаю я на долю
Не нарікаю я на долю,
Всього зуміла досягти:
Освіту, дім, роботу й совість
Не проміняла. Кожну мить
Спокійно дивлюся у вічі
Всім людям. І щаслива я,
Бо Бог мені дав добрих діток
І гарних хлопчиків – внучат.
Вони – моя найбільша радість.
В них – моя гордість і любов.
За все, що маю, вдячна Богу
І тішусь ними знову й знов.
Прошу для них в Бога здоров'я
І щастя, й Миру перш за все.
Хоч час нікого не жаліє,
Я Богу дякую за все!
Прости, милий Боже
Бадьорий дух, та немічне тіло.
Душа б десь летіла, якби не боліло.
З роками вже тіло нічого не може
І молимось тихо: «Прости, милий Боже,
За думки не Божі, за всякі спокуси,
Які були з нами, коли були в русі,
Бо сила була і не чули ми втоми.
Нечесно, бува, все тягнули додому,
Бо нам так багато хотілося мати!
Часом забували і руку подати
Якомусь невдасі в життєвій дорозі,
Коли були в русі, щоденній тривозі.
Та час минув швидко, лице помарніло,
А тіло болячки вже різні обсіли
І скроні уже посивіли у нас.
Ой, Боже, як швидко пройшов життя час.
Так хочеться жити, та час
помирати
Приходить до кожного з кожної хати.
Душа ще щось хоче, та тіло не може
І пошепки кажем: «Прости, милий Боже».
Василіянський
монастир
Василіянський монастир
Усім відомий не віднині.
Найбільший розквіт є тепер -
В час Незалежності Вкраїни.
Тернистий шлях пройти прийшлось
Архітектурній цій святині:
У 1570 році він заснований,
Та кримські татари його спалили.
У 1842 році побудували храм,
Який стоїть там і донині.
Ще й книгозбірня там була
Літератури з Галичини.
Але не збереглись книжки,
Бо в час війни вони згоріли.
Правда, не всі - значна частина,
Лише одна стіна вціліла.
Священників арештували,
Ікони й речі звідти вкрали
І дитбудинок там зробили,
А церкву в склад перетворили.
Та все-таки у роки Незалежності
Відновлюватись монастир почав,
Віряни пожертви давали
І врятували храм. Не занепав.
Ікони всі реставрували,
15 картин нових написали.
У 1976 році його освятили
І шлях до нього всім людям відкрили.
У 2009 році сам Папа Римський
Бенедикт XVI там був,
Чудотворну ікону Божої Матері
Він тоді освятив.
Природа там дуже гарна.
Внизу тече річка Свіча
І омиває береги
Гори Ясної, де монастир.
Відомий тепер він усім,
Бо в Україні такий лиш один,
Де дзвони електронні є
Й ікона зцілення дає.
То ж завітайте у наш край,
Бо в цім куточку земний рай.
Самі відчуєте тоді,
Коли приїдете сюди.
Баян
Розпорядилась доля так,
Щоб музика була весь час
Зі мною кожен день в житті,
Щоб полюбила я пісні.
Тому батьки мене дали
В музичну школу, й залюбки
Баян вивчала я тоді.
Став незамінним він мені.
Чудесний маю інструмент.
Із ним прекрасний все момент
Я маю вже багато літ.
Для мене він, як друг в житті
Найкращим є з дитячих літ,
Бо мій баян найліпший всіх.
Граю на нім різні пісні.
Ділю з ним радощі й жалі.
Баян - відрада для душі.
Граю колядки і пісні
Народні - про любов палку.
Про вірність, зраду і війну.
Радіє серце і душа.
З ним навіть молодію я.
Баян - товариш мій і друг.
З ним відчуваю ритму стук.
Є різні темпи у піснях
Й динаміка у відчуттях.
Патріотичні є пісні.
Відчути серцем треба їх.
Цікаве в мене з ним життя.
Без нього я, немов не я.
Багато вивчила пісень,
Бо в інтернеті кожен день
Звучать мелодії нові,
Всі мелодійні, чарівні.
Дружіть із музикою й ви,
Щоб гарний настрій був завжди.
Ніжності струна
Сучасну музику я слухаю щодня
У виконанні молодих артистів.
Багата на пісні наша земля.
Достойне покоління є в Вітчизни.
А скільки нових пісень про війну
Вже появилося патріотичних.
Всі мелодійні й надають снагу,
Бо всі прекрасні твори ці музичні.
Я тішусь тим, що нація моя
Так проявляється в суспільстві.
У творах їх є ніжності струна
До долі воїнів вкраїнських.
Хай розквітають молоді таланти,
Гордімся ними ми усі!
Нехай дарують музиканти
Й артисти насолоду всім.
Українські пісні
Цінити треба все українське:
Музику, мову, хліб і газ.
Найбільше пишатись народом своїм,
Бо безліч талантів є у нас.
Пісні українські чарують завжди
Своєю неповторною красою.
І в радості час, і у роки біди
Про тих, хто загинув у бою.
Українські пісні мелодійні усі
І нас беруть завжди за душу.
Лише 7 нот в музиці головні,
Та всіх зачаровують дуже.
Бо музика уже звучить щодня
У телефонах, фільмах і в рекламах.
Без музики немислиме життя.
Вона є всюди й завжди з нами.
Поповнилась наша музична сім’я
Новими талантами й співаками.
Співучими стали нові імена.
Ми їх впізнаєм за піснями.
Хустка
Українська хустка така лиш у нас:
Різнокольорова , велика й мала.
Прикрашає одяг жіночок й дівчат.
Нею всі в родині дуже дорожать.
В церкву молодиці у хустках ідуть.
У свята годиться також у ній буть.
Зелені, червоні, білі, голубі,
Коричневі, жовті - на вибір усі.
Очі розбігаються, бо гарні такі
Хустки українські в чарівній красі.
Вони зручні й теплі в негоду, у дощ.
Без них не обходиться із жінок ніхто.
Купуйте й носіть українські хустки.
У них найчарівніші наші жінки.
Дівчата, мов квіти, в хустках тих цвітуть,
А хлопці в цих квітах коханих знайдуть.
Слава Героям України
Вся Україна у сльозах і в горі,
Щодня хоронять матері синів.
Від цього серце аж в грудях холоне,
Бо «на щиті» привозять воїнів.
Багато вас загинуло за волю,
Соколиків Вкраїнської Землі.
Для нас ви назавжди усі Герої!
За вами гірко плачуть матері,
Бо діти ваші стануть сиротами,
Кожна десята жіночка вдова.
Многостраждальна мати – Україно,
За що сплюндрована твоя Земля?
Кому від цього стало краще?
Нема нікому вже життя.
Дитинство в дітей вкрали наших,
А в молодих суцільний жах…
Чи ми іще відчуєм щастя?
Чи так і згинем у журбі?
Здригається земля вся наша.
Чи вистоїмо в цій війні???
Одна надія лиш на Бога
І справедливий суд Його.
Надіємось на Божу допомогу,
Що подолаєм ворога цього.
Всім воїнам бажаю віри
І сили духу у боях.
Слава Героям України!
До ворога хай прийде бумеранг.