Просимо звернути увагу!

Шановні автори та читачі блогу «Слово молодих», цього року нашому ресурсу вже минає 15 років. За цей період тут опубліковані твори чималої кількості людей. Для когось із них блог став стартовою площиною перед друкованими збірками, інші ж вирішили, що їх влаштовує цей онлайн-ресурс. Ми ж раді всім, хто долучається до нашої спільноти зі щирими і чистими думками.

Хочемо нагадати, що дана платформа створена для того, щоб надати можливість всім бажаючим поділитися своїми літературними доробками. На даному майданчику мають змогу публікуватися як ті, хто вже видав власні збірки, так і ті, хто лише здійснює перші проби пера.

Адміністрування блогу здійснюють працівники Долинської центральної публічної бібліотеки, які, звісно, можуть трішки підправити кричущі помилки, але основна відповідальність за публікації лежить на самих авторах прозових та поетичних рядків.

Нагадуємо, що в Україні діє Закон України «Про авторське право і суміжні права», а в грудні 2022 року також прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав». Стаття 51 Кодексу України про адміністративні порушення, відповідно до вищеназваного Закону, фіксує: за незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об’єкт (плагіат) або інше порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняються законом, застосовується адмінштраф від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн. – 5100 грн.) з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Стаття ж 176 Кримінального кодексу України, попереджає: «Незаконне відтворення, використання та розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, інших творів, а так само незаконне відтворення, використання та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, – караються штрафом від трьохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн. – 17000 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк".

Отож, бережімо репутацію, як особисту, так і бібліотечну, будьмо уважними та добросовісними при створенні своїх доробків, дотримуймось законів держави і звичайної людяності! Натхнення вам всім і бажання творити, однодумців та прихильників і, звісно ж, гідних поціновувачів вашої праці!

Ми не самі

  Наша талановита студійка Оля Головатюк (Витвицька), яка є співавторкою збірника поезій «Немає вороття з любові», вже тривалий час живе у Кам’янці-Подільському, та не забуває ні про нашу студію, ні про своє рідне місто Долину. Вірші нам надсилає електронними засобами комунікації, а на заняттях ми бачимо її по відеозв’язку. Сьогодні пропонуємо не просто читати її вірші, а слухати їх в авторському виконанні, перетворені на акапельні пісні.

 

Свободу треба боронити

Світлана Величко – лікар-невролог і поетеса за покликання, з якою хочеться сьогодні познайомити тих, хто ще не отримав задоволення від її творчості. Бо вже з перших рядків її віршів розумієш, що ця жінка живе і працює для України. І для трьох своїх дочок, яких навчила любити Батьківщину і людей. У неї є власна життєва заповідь: «Усе для України!». Війна зачепила її, як жінку і як поетесу, тому з приводу чи не кожної жахливої події народжуються вірші, пронизані болем і надією. Видала пані Світлана збірку віршів у трьох частинах «АТО, чи просто так – війна», а також книги під назвою «Жив був народ», «До мами», «Слідами предків». Її книги про найбільші цінності: родину, батьків і любов до рідного краю. Щиро прагне Світлана Михайлівна, щоби в українських школах почали вивчати правдиву історію України, бо ми маємо чим гордитися. Пропонуємо послухати вірші авторки – правдиві, щемливі і сповнені любов’ю та вірою.

Вірю, що повернусь додому

Найкраща дорога – це дорога додому. До хати, в якій ми народилися, і подвір’я, на якому пройшло наше безтурботне дитинство. Тут стільки теплих спогадів, радісних моментів, все навколо рідне і дороге серцю! Але вже так повелося, що діти виростають і залишають рідний дім. Та куди б нас усіх не закинула доля, ми повертаємось до свого родинного гніздечка. Тепер, у найстрашніший час війни, люди змушені покидати свої домівки, щоб зберегти життя. Найжахливішим є те, що додому вони можуть ніколи й не повернутися, якщо їхні будинки зруйновані. Покидають рідні оселі й наші воїни – захисники України… І ніхто не знає, чи прийдуть вони живими і здоровими… Але ми всі щиро віримо, що незабаром ця люта війна закінчиться, і всі повернуться до своїх домівок. Пропонуємо вам вірші про дім у власному виконанні учасниць студії «Слово» та учениць ліцею «Інтелект».

Ольга Литвин «Повернусь додому»	Світлана Величко «Повертайтеся, люди, додому»
авторське виконання	авторське виконання
вірш Олександри Дужак «Дім»
авторське виконання	декламує Вероніка Ціліщева
вірш Наталі Якимів	вірш Мар’яни Вагіль
авторське виконання	декламує Софія Федорів
вірш Лілії Сідор
декламує Христина Іванів (1 ч.)	декламує Діана Бойчук (2 ч.)