неділя, 20 вересня 2015 р.

Крилаті почуття в пору молодої осені

… Так і хочеться сказати вересню: «Зігрій мене». Бо останній поцілунок серпня був тепло ніжним. І не загадуючи наперед, що буде завтра, ступаємо з року в рік тою торованою стежиною молодої осені. Йдемо не закохані, йдемо зовсім байдужі до неї. Бо ще є велика туга в серці за літом…



Тарас Зварич
Згадати все
Тримати себе у рамках дозволеного.
Завжди вибирати меншу з двох бід.
Згадувати слова, які було промовлено,
Від яких сходило сонце і танув лід.

Згадати усе, що було забуто,
Стерто, знищено без жодних слідів.
Усе, що бачив і що було почуто,
Усе, що так змінити хотів.

Проводжати сонце з пустими думками,
Просто дивлячись на цей світ.
Хто ми є?! і що було зроблено з нами?
Коли зійде сонце й розтопить цей лід?
                                               21:50
                                               08.06.2015

Ніч
Ніч сумно стукає в вікна,
Але це нічого, ще трохи і я звикну.
Все, що лишилось на лист у клітинку,
Ще одна кава і дим у кватирку…
Ще одна пісня про хороше минуле,
Ще одне слово і досить, забули.
Ще один раз подивися на мене
Й зупиниться час, застигнуть вени.
Герої книжок, яких ще не писали,
В сотнях тисяч думок ми воскресали.
Шукали правди поміж зірок.
Топтали дороги й дивились на небо.
Завжди ступали далеко за крок,
Просто, нам цього було треба.
                                               04:15
                                               19.06.2015

Тетяна Грицан
Я б хотіла
Я б хотіла, щоб сонце яскраве
посміхалося приязно всім,
Я б хотіла, щоб хмари кудлаті
принесли серцю радісний спів.
Я б хотіла, щоб листя осіннє
відкривало нам диво-красу.
Я б хотіла щоб думка чарівна
Знову віршем лягла на листку.
Я б хотіла рядки римувати
і всім вам щиро їх дарувати!!!

Ми бачились…
Ми бачились з тобою декілька раз,
Та встигли обмінятись почуттями.
Ти був такий веселий і привітний,
А я трохи несмілива…

Своєю усмішкою ти зачаровував мене,
І серце моє почало тріпотіти частіше.
Я стала сонечком для тебе серед хмар,
А ти для мене іскрою любові


Іще раз ми зустрілися з тобою
На вулиці з мільйоном перехожих.
Ти подарував мені свою усмішку,
А я тобі взаємністю відповіла.


Усе це відбувалось так швидко,
Що ні я він,ні я не признались в почуттях.
І серце моє розривалось від любові…
А згодом він далеко був і хтозна де думками.


І ми кохали один одного таємно,
Мріяли побачитись ще  хоч раз ,
І знову обмінятись мовчки почуттями
Та цього разу вже сказати «Кохаю!» уголос.


Вікторія Дідоха
Ти іди…
Ти іди. Тільки тихо зранку .Ти іди так, щоб я не чула
Не співай ці тупі серенади. Ти іди, поки я не заснула.
Не гризіть мене, кляті спогади, не приходьте. Я спати не можу!
Ти для мене… бездонним був озером, діамантом яким дорожу.
Ти піди, коли все ще не втрачено, коли в серці, мов крапля ртуті
Холодіють про тебе спогади, геть  знеможені, та не забуті.

Буде щастя литись асфальтами і щокою – сльоза в тумані.
А життя моє…стане слайдами на великім білім екрані.
Згодом хтось запитає, чи холодно й чи поснідала ситно я зранку,
І чи ти скучила, чи не морозно, чи я вбрала у спеку панамку…
Але зараз зі мною лиш пам'ять. І в думках – тільки спогади бідні.
Ще, звичайно, друзі з порадами. Бо вони лиш одні мені рідні.
Ти іди. Не вертайся. Не треба. Не вітай мене з святом. Бо…важко: –
Памятай: я без тебе – амеба. Й фініш нині… І нині – розвязка…


Зоряна Мовчан
Осіння пора
Осінь – це пора казкова,
Пишнобарвна, калинова.
Скільки є довкола дива!
А природа яка мила!
Й врожаю навколо нас –
Все приніс осінній час.
Та не завжди осінь мила,
Та ж буває і сльозлива.
Але знаємо весь час –
Осінь вернеться до нас.

Леся Дунець
Акровірші
Долина
Далеко від Києва місто моє.
О, яке воно любе мені й дороге!
Лежить розкішно в підніжжі Карпат.
ЧИ ти до нас завітати рад?
Немов рідного тебе зустрінемо ми,
А сонце привітно кивне з висоти.

Львів
Левенятко засмутилось,
Ь воно загубило.
Всі літери інші зуміло зібрати
І виразно їх прочитати,
Віршики навіть навчилось складати.

Івано-Франківськ
Іван Франко тут часто бував,
Вірші свої про край цей складав.
А ще для дітей казки він писав,
Навчав всіх і поради корисні давав.
О, як люблю я місто оце!
Фіалково небо навколо цвіте,
Райдугу нам подарувало воно,
А дівчатко маленьке по місту брело,
На небо й веселку заглядало воно.
Калюжа кожна манила Іринку,
Іринку-смішинку, веселу дитинку.
Вона своє місто дуже любила,
Сонечку й дощику щиро раділа.
Сьогодні дівчинка дуже щаслива:
Купає місто бешкетниця-злива.

Дружба
Для мене друзі – скарб дорогоцінний.
Разом ми – міцна сім’я.
У нас думки та інтереси спільні.
Живем, немов одна душа.
Бо ми такі веселі, спритні, вмілі,
Активні, добрі, і тому щасливі.

Наталія Сивак
Любов
Любов – це життєва туга,
Любов – безкінечна смуга.
Любов – це дві половинки,
Любов – це серця кровинка.
Любов – це коли я
Шепочу твоє імя.
Любов – це іскра життя,
Твоє в ній й моє майбуття!