вівторок, 30 грудня 2014 р.

НАШ СЛОВОРІК


Літературна студія «Слово» йде в Новий, 2015 рік з гідними творчими ужинками. Щомісяця ми збирались на засідання, видавали тематичну сторінку, публікували творчі добірки на блозі, у всеукраїнських друкованих виданнях. Маємо, поки що в електронному вигляді, збірник кращих творів студійців – «Великдень Слова». У пам’яті – незабутні віртуальні зустрічі з учасниками літературного об’єднання «Райдуга» м. Рубіжне Луганської області, переможницею Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2014» Тетяною Белімовою, письменницею та журналісткою Галиною Вдовиченко, поетесою, редактором Наталією Скосаревою, письменником та журналістом Богданом Скавроном, письменницею Оксаною Кузів та іншими… Творчим людям нелегко писати в цей непростий час. Але неправда, що коли говорять кулемети, Музи мовчать. Вони просто говорять … мовчки. Але кому дано, той їх почує! Дякуємо всім, хто нас почув!
До оселі Нового, 2015 року і світлих Різдвяних свят наше «Слово» веде з собою чи не найдорожче – крилатого Пегаса. І тут, на переправі, нам хочеться бачити прозорі, глибокі й безпечні для кожної людини води Вічної ріки Життя. Нам хочеться різдвяним дзвінком коляди сповістити кожного: Ісус Христос, народжений дві тисячі чотирнадцять років, тому благословляє наші нові життєві дні, наші творчі дороги нового Словороку.

Тетяна Грицан
В ніч казкову
В ніч казкову, таємничу
На початку зимо свят,
Миколай  несе дарунки
для усіх чемних малят.

Залишає він пакунки
для дівчаток і хлоп’ят
ласощам і гарним  книгам,
кожен невимовно рад!

Андріана Беш
Новий Рік
Новий Рік – це диво - свято,
Радостей у нім багато.
Снігом він усіх вітає,
Хто його щиро чекає.
Вся родина без спочинку
Прикрашатиме ялинку.
Щойно вона засіяє
Ми Рік Новий зустрічаєм!

Сніжана Чуганська
Лист Святому
Аделіна сіла за стіл, і почала писати лист Святому Миколаю. Вона написала: «Святий Миколаю, я не прошу в тебе ні подарунків, ні солодощів, а тільки… Щастя в сім’ї моїй, любові та щоб виздоровлювала моя сестра молодша, не прошу багатства матеріального, а багатства духовності!!!» Аделіна залишила лист на столі і пішла. У неї була бідна сім’я, але всі в родині були добрими людьми. Встала вона зранку, вмилася і подивилася на стіл, а листа не було. Мама з татом навіть були здивовані. Через декілька тижнів у сім’ї все було добре. Вони зажили довго і щасливо.

Два багатії
Жили колись давно по сусідству два багатії. Та любили так хвалитись, що перехвалювались. І от одного разу посварилися вони і почали один одному заздрити... І захотілося і тому, і іншому пакость зробити. А дійшло до того, що ні в першого, ні в другого багатія не залишилося майже нічого. Тому не варто заздрити та шкодити одні одним.

Ніч…
Ніч зачаровує своїми таємничими місяцем та зірками… Ідеш під зоряним небом і не зводиш від нього очей. Чарівна ніч лунає над всіма співом колискової. Ніч здається холоднокровною, але якщо придивитисьвона таки прекрасна.

В Новий рік, в європейську спільноту!
Наталя Дубровна
***
Я живу в Україні, і насамперед я українка. Але український народ давно прагне відчути себе справжнім європейцем. І ось після довгих років намагань наші зусилля дали результат. Коли я кажу зусилля, то не маю на увазі «хотіли», «думали», «говорили», а й справді добивались свого не лише на словах, а й у діях. Кожен знає ту колосально велику ціну зусиль, ті криваві бої і ті жертви молодого покоління… Ми очевидці цих подій, на наших очах творилась історія, полита кровю, омита сльозами… І зганьбити її ми не маємо права. Кожен день, кожна мить відлунювала у серці болем. Смерть, неначе чорний ворон, шукала свої жертви – молоді, відчайдушні, юні, ті, яким увірвався терпець, ті, які розуміли: сьогодні або ніколи…
Нам важко сиділось за шкільними партами. Кожен потайки думав: чи зміг би я… Надто великою була жертва, щоб нею знехтувати.
Ні для кого не секрет, що українці один із найпрацьовитіших і наймиролюбніших народів у світі. То чому б не отримати достойну похвалу чи винагороду у формі безпеки життя, гідних заробітних плат, впевненості у світлому майбутньому чи справедливої і безкорупційної влади? Україна не тільки заслужила на це, вона добилась цього, втрачаючи своїх найцінніших жителів, які відчайдушно і безстрашно йшли в бій, не боячись втратити життя, які вірили в ідею кращого і не могли вже по-іншому.
Я з гордістю можу сказати, що я – європеєць, як і весь український народ, який, мабуть, як ніхто інший заслуговує на це.
Та часто запитую себе: чи недаремно пролилася кров? Відганяю від себе облудні думки. А вони, підступні, десь всередині не дають спокою: чи готові ми відчувати себе європейцями??? Адже це обов’язок перед собою, це дотримання тих норм, якими ми часто нехтували. Важко змінити себе, але ми мусимо це зробити. Адже ми європейська нація. І те, що жили якось не так, не наша провина.
Моє покоління зможе жити і мислити по-новому. Бо те «нове» жило в кожному із нас, дрімало, щоб раптом проснутись!
Як хочеться відчувати себе людиною ще зі шкільної лави: мати можливість знайти себе, займатись, тим, до чого душа лежить, розуміти своє призначення у житті, відчувати впевненість у майбутньому.
Хочеться бути далекоглядною – все залежить від нас самих. Ніхто не прийде в нашу оселю, щоб там щось змінити. Ми мусимо міняти все самі: себе, свій спосіб життя, свої погляди… І від того, наскільки бажання будуть дієвими, залежить наше майбутнє.
Я стою на порозі дорослого життя, коли майбутнє стукає у мої двері, голосно і наполегливо нагадує, що я господар своєї долі. Твердо переконана, що оберу правильний шлях, що збудую Європу в собі, і ніхто не стане на заваді.
Процес змін у державі відбувається повільно. Але держава – то ми. І якщо кожен почне із себе, то успіх не забариться!

Андріана Корчак
***
Що, на вашу думку, означає бути європейцем? І взагалі, що таке Європа? Які там цінності, суспільство, яке життя, який менталітет? Чи здатна Україна та її народ теж стати європейським?
Ще минулого року Європа здавалась чимось далеким і недосяжним для нас українців. Адже на голубих екранах телевізорів ми бачили справжній цивілізований світ: демократію і ніякої корупції. Здавалося, там панує чесність, справедливість і чистота. Звичайно, Європа не ідеальна, проте, порівняно з економічним та соціальним станом України, її рівень життя набагато вищий.
На мою думку, Україна – чудова держава. Тут прекрасне все: міста, села, люди, чорноземи, ліси, ріки, моря, луги… Все, крім одного – влади. Саме вона все більше і більше губить нашу країну, опускає її все глибше в ту бездонну яму диктатури, тиранії, корупції та економічної нестабільності. Але ми більше не дозволимо цього. Бо ми, перш за все , народ вільний, єдиний, який довів, що може відстояти свою незалежність.
Вже майже рік українці борються за своє європейське майбутнє, свою суверенну державу. Чого ж вони добились, спитаєте? Багато… За всю історію чи не вперше відбулося обєднання українського народу. І ця кровопролитна війна, яка забрала вже сотні життів, ще одна ознака того, що ми сильна і незламна нація!
Я думаю, що наш народ завжди був європейським, так як з давніх-давен сповідував принципи незалежності і свободи, які характерні багатьом народам інших європейських держав. Але влада постійно намагалась стерти це із памяті молодого покоління. Щоб виправити ситуацію, на мою думку, треба почати кожному із себе. Навіть одна обгортка від цукерки, викинута не в смітник, віддаляє нас від омріяної мети.
Також не всі пам’ятають про свою рідну, як мати, чисту, як душу немовляти, і милозвучну, як солов’їна пісня, мову. Паплюжать і забувають її, засмічують русизмами та ненормативною лексикою. Хіба таким повинен бути європейський народ? Адже наша мова є вираженням думки і мірилом духовного світу, інтелектуального розвитку. Тому рівень володіння рідною мовою – це ще одна важлива сходинка на шляху до Європи.
Я можу впевнено сказати, що всі задатки для того, щоб стати по-справжньому європейською державою, у нас є. Треба тільки докласти максимум зусиль, щоб змінити себе, повірити в себе. Вірити, що ми зможемо подолати російських загарбників, відстояти свою незалежність. Слава Україні!