неділя, 5 жовтня 2014 р.

“Найкращий вчитель – це життя...”

З часом кожен з нас розуміє смисл рядків: “Свої роки на мудрість розміняєш, життя уроки ти не прогуляєш”. А ще – що тільки щира Віра й Молитва рятують від лиха, зла, ненависті, які лютують серед християнського світу. Тривожними й щирими рядками відгукуються в серцях творчих людей події сьогодення. Матір-Україну прагнуть знищити лихі загарбники. Але вона залишиться живою. Вона житиме! – таким є лейтмотив добірки поезій учасника нашої літературної студії, дев’ятикласника Долинського природничо-математичного ліцею Володимира Луцького.

Свята Маріє
Свята Маріє, мати Божа
Веди мене до Сина свого,
Щоб ми спасіння грішні мали,
Тебе в молитві відшукали,
Близьким і бідним помагали.
Я знаю, що є недостойний,
Стояти поряд із Тобою,
Бо я згрішив не один раз,
І це я добре розумію.
Але, благаю, дай ще шанс,
Змінити цей життєвий час,
Знайти Тебе, не втративши надію.

Молитва
Молюсь до тебе,
О, Всесильний Отче,
За Україну я Тебе прошу:
Пошли народові страждальному,
Ти долю, надію й віру,що ніколи не згаса.
Ти збережи нам, Боже, Батьківщину, –
Вона для нас є праведна й свята,
Не дай їй знову впасти на коліна,
І відродитися кривавій тій чумі,
Бо рідна сторона для нас є наймиліша,
А Україна є найкраща на Землі.
Не дай її зчахнути,не дай їй спопелитись,
Від ворогів ти захисти її!
У молитвах я до Небес звертаюсь!
За Україну молюся до Творця.
Дай, Господи не вмерти Україні,
Нехай живе ця праведна земля.

Хвора матінка
Моя мати захворіла,
Засльозились очі.
Вся змарніла, почорніла,
Жити вже не хоче.
Бачу, мати моя гине,
Смерті дожидає.
Мою матір за волосся
По селі тягають,
Злоте рвуть колосся,
Нізащо карають...
Із країв далеких линуть,
Тягнуть свої руки.
Відібрали вже дитину,
Та ще мало муки!
На горі труна чорніє –
Матір дожидає...
Тож, скажіть, сини і доньки,
Чом вона вмирає?
Де козацька слава ділась?
Де наші герої?
Вже не раз матуся вмилась
Гіркою водою.
Вже не раз текли криваві
Сльози з ран болючих.
Скільки ще ті “кляті тварі”
Будуть її мучить?
Наша мати захворіла –
Стогін її чути.
Вже пора б іти до діла,
Схаменіться, люди!
Встаньмо разом боронити,
Поки ще не пізно...
Як єдино будем жити –
Народ буде грізним!
А як всі ми повтікаєм
По кутах чекати,
І як будем брат на брата
Вила наставляти –
То самі себе без ката
Знищимо...
Не врятує вітчим клятий,
І не дасть нам свята!
Бачиш, мати наша гине,
Вже труна чекає...
Що робити будем нині?
Я – у вас питаю!

Хай живе Україна
Хай живе у мирі і згоді
Україна - держава моя,
У геройському чині і в щасті,
Хай живе незнищенна й свята.

Душу й тіло віддам я за неї,
В жертву себе принесу
За безсмертний дух України,
За її неповторну красу.

Ворогів ми ізнищимо разом,
Дружба й єдність – це наша мета,
Бо немає страшнішого горя,
Коли брат свого брата вбива.

Незборима і вільна держава!
Хай у світі вона процвіта,
Хай засяють навіки по праву
Її гідність і воля свята!!!