В очікуванні щастя і добра

   ...бо на порозі – Новий рік та Різдвяні свята. Кожен з нас мріє й надіється на торжество вічних і незмінних цінностей. Починати треба з себе. Вірити треба всім. З найщирішими вітаннями даруємо Вам цю тематичну творчу добірку учасників літературної студії “Слово”.

Діана Гісяк
Новорічна казка
Петрик цілу ніч не спав,
Не дрімав й хвилинки,
Бо на казочку чекав
Він біля ялинки.

Ждав, що Дід Мороз прийде,
Принесе пакунки,
В гарну казку заведе,
Вручить подарунки.

А під ранок задрімав, –
Сон прийняв, як ласку.
Трохи прикро, що проспав
Новорічну казку.

Христина Стецьків
Новорічна розмова іграшок
   Іграшки на новорічній ялинці оживають. Але це відбувається тоді, коли їх ніхто не бачить і не підслуховує.
  ...В кімнаті тихо, темно, тільки мигтять різнокольорові вогники новорічної гірлянди. Новенький сріблястий Дід Мороз хмурить свої волохаті білі брови й велично поглядає на красуню-ялинку та її мешканців: іграшки різних кольорів, барв і відтінків, з оригінальними візерунками. Старі й нові іграшки перемовляються, розповідають одна одній про життя.
  Гномик з білою борідкою примостився на гілочці біля чарівного будиночка, з-за якого виглядає пухнастий сіренький зайчик.
  Найстаршою іграшкою на ялинці є півник. Він зовсім неяскравий між новими іграшками, але може розповісти багато цікавого, адже святкував на ялинці не один Новий рік.
  ...Цікаво хоч би раз послухати кожному з нас історії іграшок: хто де виготовлений, хто які країни бачив, з ким зустрічався на своїм шляху до ялинової гілки. Так ми відчули б продовження новорічної казки.

Уляна Бернацька
Різдво
Як стане осінь зовсім на краю,
Й холодна мряка в душу зазирає,
“Прощай”, – кажу я журавлю,
Бо в жовтім листі літо догоряє.

На стежку, груднем приморожену,
Сніжинка перша ніжно упаде,
За нею – біла пелена знеможено,
Бо з танцем снігу скільки свят гряде!

Вельми палке бажання жити
Пронизує усе моє єство,
Хочеться заново відкрити
Найбільше свято, яким є Різдво.

В цей день велике диво сталось:
Нам Бог послав Сина Свого, Христа.
Із ним Добро у світ наш увірвалось –
Це славлять в коляді наші уста.

В оселі кожній – вдячні господині,
На столах вбраних – хліб й кутя.
Лине Різдво по рідній Україні,
Утверджує надію на життя.

Оновлене "Слово"

  Немає нічого вічного під сонцем. Час – категорія продукування змін. Вони потрібні, бо без них людина занепадає духом, і серце її кам’яніє, і думки її застигають, як смола. Але кардинальні зміни не завжди себе оправдовують. Мудрий господар, збудувавши добротний дім, не стане руйнувати його в одну мить до фундаменту щойно гряде доба інновацій. Натомість – оновить за сучасними технологіями так, щоб добре й затишно жилося всім мешканцям.

   Минає сім років з часу створення літературної студії "Слово", яка успішно діє при центральній районній бібліотеці. Її робота всі ці роки була щедра на духовні врожаї. Однак будь-яка нива виснажується. Чим можемо підживити ниву, на якій зростає "Слово"? Авжеж, тільки добірним зерном духовності. Тому розширюватимемо нові горизонти творчості. Члени літературної студії матимуть змогу й надалі публікувати свої твори не лише у блозі "Слово молодих", збірках чи альманахах, ініційованих центральною районною бібліотекою. Плануємо також відновити на сторінках регіонального тижневика "Добра справа" літературну сторінку "Срібне коло", маємо амбітні плани щодо співпраці з всеукраїнськими друкованими та електронними виданнями. На творчі зустрічі з літераторами-початківцями запрошуватимемо відомих майстрів слова.

   Творчість, натхненна "Словом" – вже в передбаченні зустрічі з читачами. А ми з нетерпінням чекаємо на тих, хто пробує свої сили в поезії, прозі, драматургії. Двері літературної студії завжди люб’язно відчинені для Вас, дорогі автори-початківці з числа школярів, студентів. Будемо раді бачити на наших засіданнях також вже відомих молодих авторів й поважних. Запрошуємо до тіснішої співпраці вчителів української мови й літератури та прихильників рідного слова.

Пам’ятаймо, що навчати можуть нас інші, учити себе можемо тільки ми самі. Тому, не розпорошуючи даремно слів – нумо до щирої й натхненної праці!

  З повагою Галина Максимів,

редактор, перекладач, член Національної спілки журналістів України